На схилі гори, що увінчує монастир Монте-Кассіно, розташоване кладовище з 1 072 могилами солдатів II корпусу генерала Владислава Андерса, які полягли під час вирішального штурму німецьких укріплень у травні 1944 р. Андерс вирішив створити кладовище наприкінці битви і вже через два тижні після закінчення боїв, у червні 1944 р., на бетонній основі було встановлено 12-метровий металевий хрест, біля підніжжя якого було покладено дві кам'яні плити з написами польською та латиною. Весь об'єкт був створений швидкими темпами, завдяки зусиллям польських солдатів і офіцерів.



Мельхіор Ванькович так описував завершений комплекс: "Сходами ми піднімаємося на велике криволінійне плато, вкрите травертином (це те, з чого зроблений Колізей). Вхід охороняють два величезні орли, вирізьблені з травертину професором Камбеллотті на триметрових пілястрах з потужними кігтями і гусарськими крилами, що нагадують Шукальського. Посеред плато площею 1400 м2 встановлено 16-метровий хрест virtuti militari з вічно палаючою свічкою. Плато оточене амфітеатром з дев'яти терас, викладених з вапнякових брил. На кожній терасі в подвійний ряд могили - на кожній хрест з сіро-кремового травертину і плита з глибоко врізаним написом. Тисяча сімдесят могил. До них знизу, з плато, від цього великого хреста virtuti militari і від цієї палаючої свічки йдеш монументальними білими сходами завширшки 47 метрів. На самій верхній терасі, брила валуна - вівтар, а через підпірну стіну - ковані емблеми військ. А вище, на схилі, що піднімається до позначки 593, - хрест-огорожа; його плече - 50 метрів; у центрі - орел, барельєф з монтекассінського вапняку розміром 6 на 7 метрів. Коли спускаєшся з вершини кладовища вниз, білою хвилею сходів, то бачиш сильний напис на двометровому античному камені, що тягнеться через усе плато: "Перехожі скажіть Польщі, що ми впали вірними на її службі".

Спроектований польськими офіцерами, цвинтар був реалізований одразу після закінчення бойових дій польськими солдатами, завдяки матеріально-технічній підтримці британського командування, за участю італійських скульпторів (за сприяння, серед інших, польського художника Міхала Пашина). Сила впливу одного з найвидатніших пам'ятників Другої світової війни визначається використанням ландшафтної ситуації, а також спрощених пластичних форм, що складають сугестивну композицію знаків.

Цвинтар займає територію найкривавіших боїв польських військ. У 1970 році посеред цвинтаря поховали генерала Андерса, який хотів спочивати серед своїх солдатів. На сусідніх пагорбах знаходяться пам'ятники польським солдатам з інших частин, а також британські та німецькі кладовища.

Великий національний меморіал і величний пам'ятник досі перебуває в парадоксальній історичній ситуації. Часто відвідуваний поляками (і не тільки), широко відомий, місце великих національних святкувань - але, з іншого боку, відсутній в історії польського мистецтва. Твір забутих митців, він не отримав належного місця серед видатних пам'ятних творінь, яких так багато в нашій культурі.