Сформований у середньовіччі, простір старого міста Таллінна має дуже незвичне архітектурне планування для ганзейського портового міста. Місто (колишній Ревал) не мало типової довгої набережної та перпендикулярних вулиць, які виконували роль ринку. Планування міського простору поділялося на так зване верхнє місто (з катедрою і замком) і нижнє місто з головною ринковою площею. Все це було оточене міськими мурами, довжиною понад 2300 метрів, укріпленими десятками веж (26 з яких збереглися до наших днів). Важливим елементом розвитку нижнього міста був потужний домініканський монастир, розташований неподалік від ринкової площі, приблизно на півдорозі вздовж східної стіни міських мурів. Монастир Відродження, разом з костелом св. Катерини Олександрійської, був заснований ще до середини 13 століття, у 1246 році, як другий домініканський осередок на території Інфлянтів. Під час перемоги Реформації в Ревалі (1524 - 1525 рр.) монастир був закритий, а ченці вигнані з міста, монастирський костел Святої Катерини згорів через кілька років. Після Першої світової війни залишки монастирського комплексу стали доступними для туристів. У 1954-1968 роках на території монастиря були проведені масштабні археологічні роботи та часткова реконструкція будівлі, після чого було відкрито музей у вигляді лапідарію. Північне крило колишнього монастиря, так звана Нова трапезна, у 19 столітті було перетворено на католицький костел, нині це Кафедральний собор святих Петра і Павла.

Руїни домініканського монастиря в Ревалі є одним з найкраще збережених монастирських комплексів у всій Лівонії. Територія колишнього монастиря частково перебуває під управлінням міської влади, а будівлі, що прилягають до собору Святих Петра і Павла, належать римо-католицькій парафії. До останньої можна потрапити з ґанку кафедрального костелу (коридором праворуч від входу). Тут можна побачити фрагмент добре збережених монастирських мурів, що оточують колишній кляштор (у західному крилі та частково у південному). Тут також виставлені архітектурні артефакти зі скульптурних прикрас монастиря. З боку вулиці Мююрівахе Тенав, в одному з двориків, можна відвідати експозицію Домініканського музею і розташовану в підвалі картинну галерею, а поруч - сучасну каплицю ордену домініканців, який кілька років тому відновив свою діяльність в Таллінні. За кілька метрів далі поперечною вузькою вуличкою знаходиться так званий пасаж Святої Катерини, який вважається однією з найстаріших збережених реліквій середньовічного Ревалу. На бічній стіні пасажу (колишньої зовнішньої стіни костелу) видніються кам'яні надгробки (датовані 14-15 століттям), що вшановують пам'ять членів магістрату, Великої гільдії та Чорноголового братства. Ця ж дорога веде до руїн монастирського костелу святої Катерини. Після згаданої вище пожежі на початку 1630-х років і наступних обвалів незахищених залишків споруди (найбільших у 19 столітті) від монастирської будівлі повністю збереглися лише фундаменти, частково склепінчаста крипта під хором, два вхідні портали, нижня зона західної та південної стін і частково північної стіни, нижня частина вежі та частина стін апсиди. Найбільш вражаючим є західний портал храму, де зберігся скульптурний декор із зображенням драконів зі зміями в пащі, що інтерпретується як ототожнення домініканського ордену з поширенням освіти і віри.