Перейти до вмісту
Ruins of the church in Severinovka, фото Yuriy Kvach, 2019
Ліцензія: CC BY-SA 4.0, Джерело: Wikimedia Commons, Умови ліцензії
Альтернативний текст фотографії
 Надішліть додаткову інформацію
ID: POL-002015-P

Церква в селі Северинівка

Севери́нівка | Україна
daw. Potockie, ukr. Севери́нівка
ID: POL-002015-P

Церква в селі Северинівка

Севери́нівка | Україна
daw. Potockie, ukr. Севери́нівка
Варіанти назви:
Kościół we wsi Sewerynówka

В Одеській області, в Березівському районі, знаходиться напівзруйнована церква Святого Северина. До 1917 року храм знаходився на території великого маєтку Потоцьких, першим власником якого був граф Северин (1762 -1829).

Северин Потоцький був непересічною особистістю. Добре освічений, з широкими родинними та соціальними зв'язками, він відвідував найкращі салони. Саме йому Харків завдячує заснуванням університету, одного з "найважливіших містоутворюючих факторів" міста.


Потоцький - ангел-охоронець З 1802 року поляк обіймав посаду попечителя Харківського учбового округу і завідував навчальними закладами всіх класів на території 11 губерній і 7 областей. Призначення на цю посаду граф отримав від Олександра І, з яким його пов'язувала дружба та реформаторські нахили. Потоцький був прихильником заснування університетів у невеликих містах - на початку 19 століття населення Харкова становило близько 10 000 осіб.

Найважливішим завданням Потоцького було зібрати професорсько-викладацький склад - "йому насамперед Харківський університет був зобов'язаний щасливим підбором викладацьких сил, притягнутих до Харкова [...]". Адже поляк вважав, що створюваний ним університет заслуговує на те, щоб у ньому викладали найвидатніші. Граф пішов на неможливе, запросивши на кафедру літератури самого Гете! Він заснував при університеті друкарню, яка друкувала книжки та інші навчальні матеріали для всієї академічної округи. Придбав земельну ділянку і заклав на ній університетський сад, який - на радість харків'янам - незабаром став загальнодоступним. Крім того, він заповів університету власні мінералогічні колекції та зібрання картин і малюнків. До університетської бібліотеки він подарував 1 695 книг.

Не шкодували похвал для ерудиції графа. "Всі галузі знань були доступні цьому магнатові, освіченість якого стояла на висоті, що оживляла молодий університет, відданий його опіці". Відданість Потоцького університету була настільки великою, що мешканці називали його "ангелом-охоронцем".


Северинівка або Великий Потоцький У 1792 році Катерина II подарувала поляку 6 000 десятин орної землі, зробивши Потоцьких найбільшими землевласниками на півдні Росії. Вони поступалися лише губернатору Новоросії графу Михайлу Воронцову та князям Кочубеям. Маєток Потоцьких був "доглянутим і добре керованим садибним комплексом, центром якого була Северинівка, що завдяки своєму розташуванню та інфраструктурі була важливою зупинкою на шляху до Одеси і називалася містечком (палац, два храми, ратуша, виробничі майстерні тощо)" .

Опис містечка залишив Юзеф Ігнацій Крашевський: "Будівлі Северинівки красиво біліють серед зелені тополь, акацій і тамариксів. Містечко дуже дбайливо і зі смаком забудоване, має гарний палац з подвір'ям і брамою, на стовпах якої лежать два леви або сфінкси, оточений тамарисками і акаціями. [...] скрізь видно зусилля і старання, спрямовані на піднесення міста". Найяскравішим свідченням ролі нашого земляка у свідомості місцевих жителів є той факт, що Северинівку в народі називали "Великим Потоцьким".

Граф заснував тут католицький костел Святого Северина. Він розташував його на місці місцевого цвинтаря. У 1800 році його будівництво було завершено. Через рік відбулося освячення костелу. Церемонію здійснив єпископ Кам'янець-Подільський Міхал Сєраковський. Пастирське служіння в Северинівці здійснювали єзуїти, яких привіз до Одеси та її околиць Арман Еммануїл де Рішельє, один із засновників Одеси та губернатор Новоросійського краю.

У різні періоди існування костелу кількість його вірян становила від 2 000 до 2 500 осіб. Парафіянами були переважно поляки, які переїхали на південь Російської імперії в пошуках кращої долі. Храм був відкритий протягом усього дня, але богослужіння відбувалися вечорами та по неділях. Жінки сиділи з одного боку нави, чоловіки - з іншого.

Саме в костелі св. Северина відбулася заупокійна меса за душу його засновника. Северин Потоцький помер у Санкт-Петербурзі в листопаді 1829 року. Згідно з його заповітом, він мав бути похований у своєму маєтку Северинівка, що поблизу Херсона. Коли в січні 1830 року труна з тілом графа прямувала до місця поховання, назустріч їй вийшло понад 60 осіб з повітового дворянського зібрання. Наступного дня представники місцевої шляхти несли труну "на знак подяки за турботу про край". Поховали графа на цвинтарі поруч із храмом.


Радянські та пострадянські часи Спадкоємці Северина Потоцького опікувалися містом і костелом, який - залежно від адміністративних змін - перебував у різних єпархіях: Кам'янець-Подільській, Могильовській і Тираспольській. Після 1917 року власники покинули Северинівку. Стан маєтку швидко занепав. Костел святого Северина послідовно перетворювали на лікарню для хворих на туберкульоз і склад.

Сьогодні - як зазначено на офіційному сайті Української Католицької Церкви - будівля перебуває "в жалюгідному стані". До російського вторгнення висловлювалися наміри відбудувати церкву. Наразі ці плани призупинені

Пов'язані особи:
Час створення:
1800
Автори:
Seweryn Potocki (fundator)
Бібліографія:
  • Ciesielski T., „Początki diaspory polskiej w Odessie i innych ośrodkach miejskich guberni chersońskie”j [w:] „Staropolski ogląd świata: : nulla dies sine linea : księga jubileuszowa dedykowana profesorowi Bogdanowi Rokowi w 70. rocznicę urodzin”. (red.) E. Kościk. Toruń 2017, 427-250.
  • Dianova N.M., „Historia rozwoju katolickiej sieci parafialnej w diecezji tyraspolskiej w XIX w. na podstawie materiałów Państwowego Archiwum Obwodu Odeskiego”, „Archiwa, Biblioteki i Muzea Kościelne”, 103/2015, 33-38.
  • Gędłek Ł., Krzyżowski T., Żurek M., „Zarys historii diecezji odesko-symferopolskiej.” Odessa-Kraków 2011.
  • Kietlicz-Wojnacki W., „Polskie osiągnięcia naukowe na obczyźnie. Od średniowiecza do II wojny światowej.” Lublin 1980.
  • Kijas A., „Religijna i kulturowa rola parafii katolickiej w życiu polskiej diaspory w Charkowie na przełomie XIX i XX wieku” [w:] „Sacrum w mieście. Epoka nowożytna i czasy współczesne. Wymiar religijny, kulturalny i społeczny”. D. Quirini-Popławska, Ł. Burkiewicz (eds). Kraków 2016, 295-305.
  • Róziewicz J., „Polsko-rosyjski powiązania naukowe ( 1725-1918).” Wrocław: Ossolineum, 1984.
  • Журавлева И., „Идеал попечительства-граф Северин Потоцкий” [w:] „Харкiв i Польща. Люди i подiї'. Матерiали Мiжнародної' науково-практичної' конференцiї'. Харкiв 2006, s. 54-69., 54-69.
Публікація:
09.09.2024
Останнє оновлення:
09.09.2024
Автор:
Violetta Wiernicka
Дивитися більше Текст перекладено автоматично

Пов'язані проекти

1
Веб-сайт використовує файли cookie. Використовуючи веб-сайт, ви погоджуєтеся на використання файлів cookie.   See more