Бернардинський цвинтар в Ужупісі (лит. Bernardinų kapinės) Перший бернардинський цвинтар знаходився біля костелу Отців Бернардинів, між костелами Святих Франциска і Бернарда, Святої Анни та Святого Михайла. Коли прокладали вулицю Святої Анни, на підставі рішення Віленського магістрату від 25 лютого 1810 року, на прохання католицької німецької конгрегації Святого Мартіна при костелі Святої Анни, кладовище перенесли в Заржече і розташували в мальовничому місці на крутому урвищі над річкою Вілейка.

План нового бернардинського цвинтаря приписують Жозефу Пуссьє (пом. 1821 р.). До некрополя веде брама, збудована близько 1820 року, з'єднана з дзвіницею на три дзвони. У центрі кладовища споруджена невелика неокласична каплиця зі статуєю Розп'ятого Христа. Головною спорудою, розташованою у найстарішій, західній частині некрополя, є двоповерхова передпоховальна каплиця, збудована Каролем Ґреґотовичем у 1825-1827 роках, ймовірно, за проектом Юзефа Пуссьє, поруч із двома триповерховими колумбаріями, від яких нині залишилися руїни.

На Бернардинському цвинтарі поховані професори Вільнюського університету, художники, письменники, музиканти, вчені, вчителі, громадські та культурні діячі, політики, лікарі, юристи, інженери, священнослужителі, повстанці 1863 року, військові, члени відомих віленських родин. Варто згадати такі імена, як: преп. Станіслав Боніфацій Юндзілл (1761-1847) - натураліст і педагог; Леон Боровський (1784-1846) - професор університету, філолог і літературознавець, відкривач таланту Адама Міцкевича; Міхал Пєлька Полінський (1785-1848) - професор вищої прикладної математики Вільнюського університету; Мацей Кажинський (1767-1823) - художник Вільнюського театру, чоловік актриси і перекладачки Марії Кажинської (1777-1813); Юзеф Юндзілл (1794-1877) - ботанік, викладач університету; Влодзімєж Мазуркевич (1875-1927) - один з піонерів польської авіації; Зофія Буффалова (1837-1918) - активістка руху за незалежність; Станіслав Філіберт Флері (1858-1915) - видатний віленський фотограф; відомі художники: Болеслав Русецький (1824-1913), Канути Русецький (1800-1860) та Вінцентій Слендзінський (1837-1909). Тут похована сестра Юзефа Пілсудського Зофія Каденакова (1865-1935). Не всі імена можна знайти на надгробках. Деякі з поховань, особливо в колумбаріях, не збереглися до наших днів.

Авторами найстаріших надгробків були відомі віленські митці, такі як Юзеф Андрушевич, Якуб Росінський, Юзеф Козловський, Вінцентій Лабановський, Болеслав Якунський, Я. Коркуч або Юзеф Горбацевич. Серед авторів пам'ятників з фігурною скульптурою можна знайти таких варшавських митців, як Антоні Олесінський - підпис його майстерні можна побачити на пам'ятнику в кварталі Дмішевичів, або Леопольд Васільковський, авторству якого належить "Ангел миру" на могилі Мареничів. Цей митець також відомий у Вільнюсі як творець пам'ятника - символу Вільнюської Роси, що розриває земні пута "Чорного ангела" з надгробку Ізи Салмоновичівни. Численні чавунні пам'ятники та хрести, переважно з середини 19 століття, походять з мануфактури у Вишневому.


Реставраційні роботи Литовська влада визнала Бернардинський цвинтар, закритий для поховань у 1990-х роках, історичним комплексом, який офіційно охороняється законом. На початку 21 століття під патронатом президентів Литви та Польщі були проведені перші реставраційні роботи. На оновленій брамі було встановлено меморіальну дошку польською та литовською мовами, відбудовано частину колумбаріїв та перекрито дах каплиці.

На жаль, серйозною проблемою бернардинського цвинтаря залишався стан схилу над річкою Вілейкою, який сповзає вниз (частина могил вже перестала існувати). Цю проблему не вдалося вирішити, незважаючи на роботи, проведені до 2010 року, до 200-річчя Бернардинського цвинтаря. З литовського боку за роботи з консервації та відновлення цього некрополя відповідав Фонд сприяння литовсько-польським відносинам ім. Адама Міцкевича. З польського боку роботи з прибирання, реконструкції та консервації фінансувала Рада охорони пам'яті боротьби і мучеництва. Відповідну угоду було укладено 12 жовтня 2005 року між вищезгаданою Фундацією та Радою охорони місць боротьби і мучеництва.

Було відреставровано понад 150 надгробків, у тому числі на могилах повстанців з 1863 року, солдатів Армії Крайової, професорів Університету ім. Стефана Баторія. Частина могил була відреставрована також у рамках практики студентів Групи мистецьких шкіл у Кельцах. У 2010 році було проведено заключний етап робіт, профінансованих ROPWiM, і з нагоди 200-річчя некрополя у Вільнюській ратуші відбулася наукова конференція, фотовиставка та видано альбом "Бернардинський цвинтар у Вільнюсі" з фотографіями польського фотографа, професора Кшиштофа Хейке, зі вступним словом Вітольда Банаха (видавництво ROPWiM). Кульмінацією проекту стала публікація монографії "Бернардинський цвинтар у Вільнюсі 1810-2010" у литовському видавництві Versus Aureus - литовською мовою у 2010 році та польською у 2013 році. Книга присвячена історії цвинтаря та його реставрації, а також віленським поховальним традиціям, містить список похованих тут людей і 152 біографічні записи про видатних представників громадського життя, які знайшли спочинок у Заржечанському некрополі.