Латинська катедра, будівництво якої розпочалося, ймовірно, у 1460-х роках, спочатку була парафіяльним храмом. Його будівництво тривало понад 100 років. У 1405 році, після того, як було зведено склепіння вівтаря, його освятили як парафіяльний костел. Цікаво, що західний фасад майбутнього собору був збудований майже паралельно до пресвітерії. Лише згодом розпочалося будівництво нефа, який був перекритий склепінням у 1481 р. Будівництво каплиць навколо нього також розпочалося у 15 ст., першими з них були каплиці родин Бучацьких та Брацлавських. Характер собору змінювався з проведенням модернізаційних робіт. Особливо важливими були роботи, проведені в 1860-х роках, які надали інтер'єру барокового характеру з елементами рококо. Саме тоді, серед іншого, було створено малярське оздоблення стін та склепіння нави роботи Станіслава Строїнського. Подальші значні зміни відбулися наприкінці 19 століття. За проектом Юліана Захаревича було не лише відремонтовано пресвітерію, але й виконано вітражі та поліхромію учнями Яна Матейка. Перша світова війна, польсько-українські бойові дії та війна з Росією зупинили роботу, а реквізиції воєнного часу позбавили її, серед іншого, мідного даху. Роботи відновилися у 1923 році, але знову війна і, передусім, період радянської влади у Львові призвели до того, що, незважаючи на всі зусилля, стан собору неухильно погіршувався. Лише після 1991 року і приходу архієпископа Мар'яна Яворського розпочалися довготривалі реставраційні роботи, які значною мірою фінансувалися Сенатом Республіки Польща та Міністерством культури і національної спадщини, а з 2018 року також Інститутом Полоніка, якому було доручено провести реставрацію органу.

Текст містить основні дані про об'єкт. Якщо ви маєте додаткову інформацію - будь ласка, звертайтеся до нас!