Розташований на місці кар'єрних ям, цвинтар на Монмартрі, відкритий у 1825 році, має особливе значення для поляків. Це навіть висловила адміністрація кладовища, назвавши одну з алей біля головного входу Авеню де Полоне (Avenue des Polonais).

Вздовж алеї розташовані чотири польські братські могили з оригінальними архітектурними формами та оздобленням, що відсилають до національної символіки. На них, серед іншого, є зображення польського орла в польоті, двосторонні герби з орлом і вимпелом (символ об'єднаної Польщі та Литви, тобто колишньої Республіки), а також мотиви, пов'язані з вшануванням пам'яті Листопадового повстання, такі як коси і шаблі, прапори і "Зірка витривалості" з написом "Usque ad finem" (до кінця). На цих надгробках є звичні назви: члени Національного уряду, Exules Poloni Memoriae Suorum, Польське демократичне товариство.

Братські могили були проявом колективного бажання увічнити пам'ять про національні події та пов'язані з ними постаті. Вони уможливлювали вшанування людей, які творили історію, жертвуючи всім для національної справи, незважаючи на часто скромне життя, яке вони вели у вигнанні. Для створення братських могил викуповувалися безстрокові земельні концесії, щоб зібрати останки померлих у різний час в одній могилі. Неодноразово в них збирали труни, перевезені з різних місць, а над похованнями споруджували пам'ятники оригінальних архітектурних форм. Автором цієї ідеї був солдат, учасник Ушицького повстання на Поділлі 1831 року Леон Стемповський.