Антоній Кусінський, уродженець Пузників, поліцай з Тернополя, який разом з іншими офіцерами був вбитий НКВС у 1940 році.

Антоній Кусінський - народився 23 лютого 1900 року в Пузниках. Він був сином Войцеха та Гелени, уродженої Коризнів. У 1907-1913 роках закінчив початкову школу в Пузниках. У 1927 році закінчив торговельну школу Яна Кохановського. Здобув фах торговця, працював клерком в Окружній лікарняній касі в Надвині. Під час Першої світової війни Антоні був призваний до армії, а точніше до 32-го стрілецького полку, який дислокувався в Бохні. Разом з 32-м стрілецьким полком Антоні воював на італійському фронті. Після відновлення незалежності Польщі був направлений до 51-го піхотного полку прикордонних стрільців, який формувався в Італії, до санітарної роти у званні взводного сержанта. У 1921 році демобілізувався. З 16 травня 1923 року був одружений з Марією Лучинською (уродженою Леґідович), вдовою Мар'яна Лучинського, офіцера поліції. Від цього шлюбу мав дітей: Антоні (нар. 1924), Ян (нар. 1925), Тереза (нар. 1926), Ришард (нар. 1928), Станіслава (нар. 1930), Марія (нар. 1933) і Мар'ян (нар. 1935). 19 вересня 1923 року був призначений констеблем у відділку поліції в Скалаті. 1 вересня 1928 року призначений старшим констеблем, а в 1934 році підвищений до старшини (еквівалент сержанта). Під час акції, що відбулася 12 жовтня 1931 року, був поранений, але швидко одужав. У 1936 році його направили на роботу до комісаріату в Тернополі, а точніше до слідчого відділу як канцелярського працівника. У жовтні 1938 року Антонія перевели до економічного відділу Тернопільського воєводського управління поліції, де він працював у канцелярії. За час служби був нагороджений: Ювілейною медаллю за війну 1918-1921 років, медаллю 10-річчя відновлення незалежності, бронзовою медаллю за вислугу років та бронзовим хрестом "За заслуги".

Після радянського вторгнення, 17 вересня 1939 року, всіх співробітників Тернопільської комендатури викликали скласти зброю. Дехто не з'явився на виклик, але, на жаль, не Антоній. Він вважав, що йому нічого не загрожує, оскільки, як військовополонений, перебував під захистом міжнародного права. Однак він не знав, що Радянський Союз не підписав цю конвенцію. Після цього Антонія відправили до Осташкова.

Якою була остаточна доля Антонія та його колег?

Жертви злочину були ув'язнені після агресії СРСР проти Польщі 17 вересня 1939 року НКВС і спочатку перебували в таборі для військовополонених в Осташкові. З 5 квітня по 14 травня 1940 року в'язні були вбиті у в'язниці обласного управління НКВС у Калініні (нині Твер). Потім трупи перевозили вантажівками і скидали в масові ями біля містечка Мідне, приблизно за 32 км від міста. Там лежить близько 6 600 поліцейських.

Складено за: Конрад Залеський на основі досьє Антонія Кусінського, наданого Мацеєм Данцевичем, на основі новин з презентації про Антонія з веб-сайту: http://slideplayer.pl/slide/400344/?fbclid=IwAR07JAVkRCm_f_3uPz75q3JiXUEfFXvp-nzZt8ldrWXZ3eYSZCHPHDRZsMM, а також на основі інформації з відкритих джерел