Юліан Нєдзельський — польський архітектор епохи історизму. Народився 18 травня 1849 р. у Стришові поблизу Вадовіць, помер 20 жовтня 1901 р. у Відні. Навчався у Краківському технічному інституті , який закінчив у 1868 р. Одним із його викладачів там був Філіп Покутинський , відомий краківський архітектор. Однак найважливішим етапом освіти Нєдзельського, який визначив майбутній шлях його кар’єри, виявилися навчання у Віденському політехнічному університеті у Генріха фон Ферстля у 1868–1870 роках . Цей видатний митець епохи історизму високо оцінив талант молодого поляка і після закінчення ним навчання взяв його на роботу до своєї майстерні.

Кільканадцять років роботи у Ферстеля остаточно сформували творчу особистість Нєдзельського. Тоді він працював насамперед над останнім великим віденським твором свого майстра: головною будівлею Університету на престижній Рінгштрассе. Проектуючи його, Ферстель звертався до італійської архітектури епохи Ренесансу, захопленням якою поділяв і Нєдзельський. Він здійснив три подорожі до Італії , присвячені насамперед вивченню архітектури «чінквеченто».

Особливе значення думка Нєдзельського мала на завершальному етапі будівництва Університету, після раптової смерті Ферстеля (1883 р.), коли керівництво роботами офіційно перейшло до Карла Кьохліна . За свою працю поляк отримав Лицарський хрест Ордена Франциска Йосифа . Іншим престижним замовленням, що стало продовженням робіт майстра, була реставрація шотландського костелу у Відні ( з 1885 р.).

Водночас роки роботи у віденській майстерні Ферстля стали періодом налагодження важливих професійних зв’язків — Нєдзельський розпочав співпрацю з колегою по майстерні Гансом Мікшем , яка незабаром була офіційно оформлена як товариство (Мікш & Нєдзельський) . Вони діяли переважно на території сучасних Чехії ( Мікш походив із Ліберца). Їхній перший проєкт — театр у Ліберці ( 1881) — приніс їм першу премію на конкурсі, проте не був реалізований. Так само на папері залишилися й інші проекти «Мікш & Нєдзельський» для цього міста: ратуша ( 2-га премія на конкурсі 1887 року) та музей ремесел ( 1887 і 1894 роки). Найважливішою спорудою, зведеною цією компанією в Ліберці, залишається неоренесансна ощадна каса ( 1888–1891). Мікш і Нідзельський багато працювали в сусідньому Усті-над-Лабою : їхнім проектом є тамтешня євангелічна школа ( 1891), фабрика Вольфрумів ( 1895 — на сьогодні значно перебудована), мавзолей Вольфрумів ( 1895 — не існує) та вілли найбагатших громадян: Людвіга Вольфрума ( 1889), Якоба Вайнмана ( 1895), Ігнаца Петшка ( 1902), Карла Фрідріха Вольфрума ( 1910). Творінням компанії є також вілла Рудольфа Ларіша ( 1888) у Карніові в Опавському Сілезії, поблизу кордону з Польщею. Ці споруди свідчать про вміле використання архітекторами різних стилів історизму, адаптованих до смаку власників та типології будівлі — від класицизму ( мавзолей) через італійський ренесанс ( школа) до різних різновидів північного ренесансу та бароко ( вілли).

Важливим елементом творчості Нєдзельського були споруди, призначені для інтенсивно розвиваючихся курортів: у 1884 році разом із Яном Завейським , молодшим колегою з майстерні Ферстля, він переміг у конкурсі на курортний будинок у Криниці . Неоренесансний проєкт реалізовувався до 1887 р. , і донині залишається однією з найпрестижніших будівель міста. У свою чергу, престижним конкурсним тріумфом товариства «Мікш & Нєдзельський» є пишно прикрашена необарокова колонада в Маріанських Лазнях ( 1889, реалізація 1892–1893).

Хоча Нідзельський проектував переважно в провінції, він залишався віденським архітектором. У співпраці з Мікшем у столиці він збудував будинок на вулиці Воллцайле, 36 ( 1890, нині позбавлений оздоблення) а також вхідні ворота та ресторан у зоологічному саду на Пратері (1893, зруйновані 1902).

У 1896 р. Нєдзельський вступив на державну службу, ставши радником з питань будівництва при Міністерстві внутрішніх справ . Відреставрувавши представницькі приміщення цього відомства, він разом з Оттоном Гофером взяв на себе художнє керівництво будівництвом Нового Хофбургу ; його творінням є тамтешній великий приймальний зал ( 1897–99). З 1899 р. як старший радник з питань будівництва у департаменті наземних споруд брав участь у розробці проектів різних громадських будівель.

Хоча майже все своє професійне життя Нєдзельський провів поза межами Галичини, він підтримував зв’язки з польськими колами та був призначений членом журі престижних конкурсів: на пам’ятник Міцкевичу в Кракові, міський театр (нинішній театр імені Словацького) там само, а також на Галицьку ощадну касу у Львові. Після пожежі в Новому Сончі архітектор виконав конкурсний проект нової ратуші ( 1895), йому також приписують кілька менш значних робіт.

Він помер раптово, похований на Центральному кладовищі у Відні , де спочиває у квотері заслужених (магістрат надав похованню статус так званого Ehrengrab ) . Успішна професійна кар’єра, високий рівень творчості та висока оцінка сучасників не перетворилися на посмертну славу. Нидзельський сьогодні є відносно маловідомим архітектором, чому, безсумнівно, сприяв той факт, що більшість його творів знаходиться за межами Польщі.