Якщо рай і існує, то він саме такий — саме такі відчуття часто виникають під час перегляду фотографій з тропічних островів, розкиданих по Тихому океану. Одні з них, острови Тробріанд, які часто називають «островами кохання», прославив польський антрополог Броніслав Маліновський.

Броніслав Маліновський — вчений-легенда
Найдоречніше було б назвати Броніслава Маліновського вченим-легендою, Дарвіном антропології, хоча сам він вважав себе Конрадом цієї науки. Маліновський був як класиком наук про людину, який вміло поєднував знання з різних галузей науки, так і талановитим письменником. Крім того, він був соціальним та економічним антропологом, етнологом, філософом, релігієзнавцем, соціологом… І, звісно, мандрівником.

Наукова кар’єра Броніслава Маліновського
Броніслав Маліновський народився 1884 року в Кракові. У 1908 р. він захистив на філософському факультеті Ягеллонського університету докторську дисертацію «Про принцип економіки мислення», яку написав за два тижні, хоча спочатку розпочав навчання за спеціальностями математика, фізика та хімія. У 1910–1913 роках він продовжив аспірантуру, яку завершив захистом дисертації (1916) на основі праць «Сім’я серед австралійських аборигенів» (1913) та «Мешканці Майлу» (1915). Водночас він викладав у Лондонській школі економіки, що входить до складу Лондонського університету.
У 1927–1938 роках він був професором і очолював створену спеціально для нього кафедру соціальної антропології в Лондонському університеті.

Можна довго перераховувати навчальні заклади, де працював Броніслав Маліновський, а також регіони світу, в яких він проводив дослідження. Серед них були, зокрема: Кенія, Суазі, Танганіка та Замбія (1930–1937); індіанці хопі у США (1938); сапотеки в Мексиці (1940‒1941). Його слава як антрополога зростала не лише у наукових колах, а й у широкій громадськості. Цьому сприяв всесвітньо відомий бестселер «Сексуальне життя дикунів у північно-західній Меланезії» (1938; англ. вид. 1929).

У 1936 р. він отримав почесний докторський ступінь Гарвардського університету, а з 1938 р. був професором Єльського університету. Після початку війни в Європі він залишився у США.

Він був одним із співзасновників і став першим президентом Польського інституту мистецтва та науки в Нью-Йорку — наукової установи, що продовжувала діяльність Польської академії наук у вигнанні.

Помер 16 травня 1942 року в Нью-Хейвені (США) у віці 56 років.

Польові дослідження Броніслава Маліновського
У 1914–1918 роках Маліновський проводив польові дослідження на Новій Гвінеї та островах Тробріанд. Спочатку, на цейлонсько-австралійському етапі подорожі, йому супроводжував Станіслав Ігнацій Віткевич (він мав бути ілюстратором та фотографом експедиції). Однак, дізнавшись про початок Першої світової війни, Віткаці повернувся до Європи, щоб вступити до російської армії. Маліновському ж загрожувало інтернування, оскільки він був підданим Австро-Угорської імперії, з якою Австралія (як частина Британської імперії) перебувала у стані війни. На щастя, австралійська влада надала досліднику можливість своєрідного добровільного заслання на віддалені острови.

У 1922 році Броніслав Маліновський повернувся до Великої Британії і, як випливає з його щоденника, планував повернутися до Польщі. Зрештою він не оселився в Польщі назавжди, хоча двічі (у 1922 та 1930 роках) її відвідував.

Броніслав Маліновський та новий підхід до антропології
Щоб відповідати сучасному ідеалу вченого, потрібні були кабінет, бібліотека та сад. Останній був не менш важливим, ніж інші, як мікрокосм, частинка природи. Це було ключовим: книжкову теорію слід було зіставити з практикою. Ідеальним джерелом вважалася природа: впорядкована, повторювана та збалансована, своєрідний перпетуум мобіле. Але з XIX століття вчені все більше часу проводили у кабінеті через стрімке зростання наукової літератури та необхідність ведення насиченої переписки.

Однак Маліновський проклав старо-новий шлях для тих, хто займається соціальними науками. «Старий», бо вже у XIX столітті кишіло аматорами та вченими, які документували народну культуру (легенди, пісні та забобони), з якої рясно черпали натхнення митці епохи романтизму і яка стала основою для «національного пробудження» у багатьох країнах. «Новий», бо за часів Малиновського домінувала так звана «кабінетна антропологія», заснована на читанні та аналізі текстів, де польові дослідження були рідкістю (якщо їх взагалі проводили). Особливо від цього страждала антропологія, яка зазвичай живилася сенсаційними новинами про звичаї, заснованими на прикрашенні фактів, перекручуванні та стереотипах. Навіть шановані антропологи покладалися на розповіді різноманітних мандрівників, ніколи не бачивши народів, про які писали.

Броніслав Маліновський першим переніс акцент на інтенсивні польові дослідження. Суть його підходу полягала, зокрема, у тривалому та глибокому контакті з досліджуваною спільнотою (метод учасницького спостереження), щоб вона прийняла дослідника, щоб він, наскільки це можливо, став її частиною (позиція активного мисливця). А понад усе — ставлення до всіх культур як до рівноправних. Це твердження було на той час сміливим і новаторським, особливо для британців, які вважали свою імперію з центром у Лондоні вершиною розвитку історії людства до того часу.

Вшанування пам’яті Броніслава Маліновського в селі Омаракана
Меморіальна дошка, присвячена Броніславу Маліновському, розпочала свою подорож із Польщі на яхтах «Марія» та «Вікторія», але через зміну маршруту цього наукового рейсу — замість Тробріандських островів вона потрапила до Нової Зеландії. Зрештою, літаком із Нової Зеландії до Австралії, а звідти на борту «Талавери», вона кілька років по тому дісталася місця призначення. На Кірівіну її доставили моряки Моніка Броніцька та Маріуш Делгас.

На Кірівіні, найбільшому з Тробріандських островів, у селі Омаракана місце для встановлення меморіальної дошки на честь Броніслава Маліновського визначила місцева пам’ять: це місце, де стояв намет вченого. Єдиним представником влади, присутнім під час відкриття меморіальної дошки, був Верховний вождь Тробріанців.

У заголовку тексту меморіальної дошки зазначено: «Тобома Міскабаті / Броніслав Маліновський» (першим ім’ям — «старий чоловік, гідний найвищої поваги» — його називали місцеві жителі). Нижче наведено тексти польською та англійською мовами, що звучать так: Великий вчений, син польського народу, творець сучасної соціальної антропології, друг народів Тробріандських островів та популяризатор їхньої культури.