У липні 1943 року на базі структур Влодзімєж-Волинського округу Армії Крайової була створена польська база самооборони "Білин", також відома як "Республіка Білин". Командиром цієї великої і сильної бази був Ян Висомірський "Мірек", член підпілля АК. З серпня 1943 року з самообороною був пов'язаний загін Армії Крайової під командуванням поручника Владислава Цеслінського "Пьотруса". База мала розвинену систему сигналізації та правила взаємодопомоги екіпажів сусідніх населених пунктів. У "Білинській республіці" знайшли притулок натовпи біженців з південної частини Володимирського повіту і з Горохівського повіту. Жителі Білина надавали біженцям притулок, їжу і медичну допомогу. У Білині зосереджувалися сили угруповання "Основа" 27-ї Волинської піхотної дивізії АК, які готувалися до акції "Штурм". У самому селі було організовано центр постачання для потреб дивізії, який включав млини, вітряки, пекарні, м'ясокомбінати, кав'ярню, склади, зброярські, шевські, кравецькі та інші майстерні. Солдати Армії Крайової, що дислокувалися тут, вели бої з німцями та підрозділами Української повстанської армії.

У квітні 1944 року німці вступили у вирішальний бій з угрупованням Армії Крайової в Білині, маючи намір повністю ліквідувати центр. 5, 7, 9 і 10 квітня село було піддано бомбардуванню. В результаті багато будинків було зруйновано, деякі згоріли, багато людей загинуло. Німці вигнали з Білина та його околиць партизанські загони з'єднання "Основи", які чинили їм опір, і розстріляли близько десятка чоловіків з числа цивільного населення, які співпрацювали з польським підпіллям.

Вояків, загиблих у боях проти Української повстанської армії та німців у 1943 і 1944 роках, а також цивільних осіб (які загинули переважно внаслідок німецьких бомбардувань), поховали на двох цвинтарях у Білині - один цвинтар був облаштований у лісі (тут поховано близько 80 вояків), а інший - біля костелу (тут поховано близько 30 вояків).

Лісове кладовище довгі роки було занедбане, але в 1990-х роках з ініціативи середовища 27-ї ВДП АК його відновили; роботи фінансувала Рада охорони місць боротьби і мучеництва. На лісовому цвинтарі було встановлено меморіальну дошку з написом: "Військовий цвинтар / вояків 27-ї Волинської / дивізії Армії Крайової / в Білині 1939-1944 рр. / 20 Х 1992 р. Співвітчизники", а також табличка з іменами солдатів, похованих на обох цвинтарях у Білині. На ній викарбувані імена 64 солдатів і 16 цивільних осіб (5 відомих поіменно і 11 NN), які загинули під час бомбардування Білина.