В Абієжі є кладовище, де поховані померлі та вбиті радянські в'язні, яких утримували в місцевому таборі для військовополонених НКВС під час і після Другої світової війни. На кладовищі спочивають в'язні, які померли в центральному табірному лазареті. Загалом тут поховано близько 2 000 осіб різних національностей, в індивідуальних і братських могилах: поляків, чехів, естонців, литовців, латишів, білорусів та українців з довоєнних польських територій. У 1959 році табір військовополонених в Абєжі було розформовано, а цвинтар закрито.

Один з польських військовополонених, Міколай Корженьовський, вів нотатки, які документували мучеництво в ГУЛАГу, записуючи місця розташування кладовищ і, по можливості, кількість похованих жертв (деякі з цих нотаток збереглися до наших днів). Його нотатки свідчать, що в 1951 році НКВС почав ліквідовувати ув'язнених через брак місць для їх утримання. Офіційно стверджувалося, що в'язнів з лазарету вивозили до табору в Абєжі для годування. Однак насправді їх вбивали.

У 1989 році зусиллями місцевої громади розпочалися роботи з увічнення пам'яті на цьому місці. Територія цвинтаря була занедбана, багато стовпів перекинуті, а деякі таблички з підписами були відсутні. У 1999 році цвинтар отримав статус меморіалу і був внесений до реєстру пам'яток історії та культури республіканського значення. Тут встановлено численні пам'ятні знаки - спільні національно-релігійні та індивідуальні.

Хрест на честь в'язнів польського походження, які загинули у підтаборі "Мінлаг" в Абєжі, був встановлений 11 листопада 1999 року. Також було встановлено хрест у пам'ять про загиблих білорусів. Обидва меморіали розташовані перед пам'ятником у формі розколотого валуна; хрести були встановлені з ініціативи Єжи Корженєцького. На одному хресті є табличка польською мовою, на іншому - білоруською. Напис свідчить: "Пам'яті співвітчизників, які знайшли свій вічний спочинок в Абієзі".