Польський військовий меморіал, який також називають Цвинтарем оборонців Львова, є окремою частиною Личаківського цвинтаря у Львові. Якщо прогулятися стежками цього некрополя, то можна знайти могили не лише учасників польсько-українських боїв за Львів, але й тих, хто загинув у 1918–1920 роках чи пізніше.

Оборона Львова – вшанування пам'яті загиблих поляків

Личаківський цвинтар у Львові – це один з найбільших польських національних некрополів, який у міжвоєнний період зазнав розбудови. На південних схилах Личаківського пагорба була виділена спеціальна ділянка, на якій поховали польських воїнів, загиблих у боях за місто з українцями в 1918–1919 роках.

У цих боях брала участь польська молодь, оскільки більшість дорослих чоловіків на той час перебувала у війську або таборах для військовополонених. З Із понад 400 загиблих 120 були учнями, а 76 – студентами. Наймолодших оборонців міста назвали «львівськими орлятами». Після встановлення східних кордонів Республіки Польща і та утвердження польської влади у «завжди вірному» місті було ухвалено рішення про будівництво цвинтаря-пантеону оборонців Львова. Влада оголосила конкурс на проєкт цвинтаря, переможцем якого став Рудольф Індрух (1892–1927 рр.) – чесько-словацький студент архітектурного факультету Львівської політехніки, який брав участь у боях за Львів на боці поляків.

Унікальний проєкт – неповторне планування кладовища Орлят

Індрух використав специфічними характеристиками нерівного ландшафту, спроєктувавши терасне планування всього комплексу. Домінантним елементом стала каплиця Оборонців Львова, зведена на найвищій точці кладовища. У її інтер’єрі розміщено вівтар із фігурою Матері Божої з Дитятком Ісусом авторства скульпторки Луни Дрекслер (1882–1933 рр.), сестри відомого львівського урбаніста Ігнація Дрекслера. Трохи нижче, перед каплицею, було запроєктовано так звані катакомби, які у фронтальному вигляді обрамляють каплицю з обох боків. Вони складаються з восьми крипт, у яких спочивають особливо заслужені особи, обрані спеціальною комісією.

Між ними, на одній осі з каплицею, розмістили криницю з басейном. Перед катакомбами постав монументальний Монумент Слави, що складається з центральної арки-брами, двох бічних пілонів та з’єднувальних колонних крил. На пілонах були викарбувані назви місць боїв за Львів. Увесь цей ансамбль оточили могилами, поділеними на квартали, запроєктовані у формі віяла.

Вся композиція має осьове розташування, підкреслене сходами, які терасою піднімаються до каплиці. До цікавих елементів Цвинтаря Орлят належать: пам’ятник французам і пам’ятник американським льотчикам, що симетрично фланкують катакомби. Пам'ятник американським авіаторам має форму ангела-льотчика на тлі піраміди, пам'ятник французам – французького піхотинця, що спирається на гвинтівку.

Будівництво та поховання на Цвинтарі Оборонців Львова

Будівельні роботи розпочалися у 1922 році (наріжний камінь під будівництво каплиці освятили 26 травня). Спорудження тривало понад десятиліття, зокрема через технічні труднощі, пов’язані з нестабільністю ґрунту. Урочисте відкриття відбулося 26 травня 1938 року, у ньому взяв участь, зокрема, маршал Едвард Ридз-Сміглий. На жаль, автор проєкту цвинтаря не дожив до його відкриття – він помер від туберкульозу у 1927 році. Захисників, які померли у міжвоєнний період, ховали в окремій частині цвинтаря. Останнім похованим тут оборонцем був Владислав Прайснер. Його похорон відбувся 9 серпня 1939 року.

Сакрально-поховальна архітектура – найвидатніший польський зразок архітектури міжвоєнного періоду

«До цих могил здалеку повинні приходити паломники, щоб учитися любові до Батьківщини. Маловірні люди повинні приходити сюди, щоб наповнитися непохитною вірою, слабкі духом – щоб наповнитися героїзмом. А оскільки тут поховані учні в формі, то цей цвинтар є немов школа – найдивніша школа, де світловолосі і блакитноокі діти вчать сивих, що життя найкраще виростає з жертовної смерті», – писав Корнель Макушинський.

Цвинтар Оборонців Львова, без сумніву, є найвидатнішим прикладом польської сакрально-поховальної архітектури міжвоєнного періоду. Він має виразні риси монументального модернізму, особливо зорієнтованого на античні мотиви (архітектуру Стародавнього Риму). Натхнення античними зразками особливо помітне у формі брами Монумента Слави – вона представлена як тріумфальна арка зі спрощеними, блокоподібними формами, з латинським написом Mortui sunt ut liberi vivamus («Померли, щоб ми могли жити вільними»). Перед аркою встановлено двох кам’яних левів, що тримають щити. Римські впливи чітко помітні також в архітектурі каплиці, спроєктованої як античний толос (культова споруда на круглому плані, оточений колонами). У цьому випадку також вгадується натхнення ренесансним римським Tempietto, створеним Донато Браманте. Строга, аркадна архітектура катакомб завершувала загальну картину. У нішах між склепіннями аркад розміщені статуї ангелів із хрестами Virtuti Militari.

Повоєнна доля Цвинтаря Орлят

У повоєнні роки Цвинтар Орлят зазнав величезної деградації. З політичних міркувань його оскверняли та поступово знищували, а вшанування загиблих було заборонене. До найбільших руйнувань призвела цілеспрямована акція нищення, проведена радянською владою у 1971 році із застосуванням танків і бульдозерів. Через частину некрополя проклали вулицю. Ця акція мала на меті ліквідацію одного з найбільших пам’ятників «буржуазної Польщі».

Лише після 1989 року львівське campo santo дочекалося відбудови та реконструкції, хоча, внаслідок складних домовленостей з українською стороною, вона відрізняється від первісного вигляду. Зокрема, відмовилися від відновлення тосканських колон Монумента Слави. Урочисте відкриття відбудованого кладовища відбулося 24 червня 2005 року.