Старе бориславське кладовище припинило своє існування на початку 1990-х років. Воно було розташоване в безпосередній близькості від парафіяльної церкви Святої Варвари. Однак у Бориславі є ще один цвинтар, на так званій Гуковій горі, що знаходиться за 2,5 км від старого. Воно здебільшого заросло рослинністю і є закритим.
Найстаріші надгробки датуються кінцем 19 століття, що може вказувати на період заснування цього некрополя. За словами Хаузера, пам'ятники цікаві, незважаючи на відсутність художньої цінності. Серед них переважають чавунні хрести, "під якими спочивають, зокрема, колишні працівники Бориславського нафтового басейну та солеварні". Автор згадує надгробки: "Стефанії Роговської (пом. 1932), увінчані скульптурою ангела, що стоїть на колінах під хрестом", "Адама Бурчимухи Палашевського (пом. 1931), директора шахти, учасника повстання 1963 року" або Юзефа Лоренца (пом. 1932) - "скелі, увінчані скульптурою танцюючого ангела".
У 2007 році (коли вийшла друком книга Хаузера) продовжилося руйнування цвинтаря, зокрема, будівництво сараїв і вбиралень на його околицях.

Wiktoria Grabowska