У міжвоєнний період у Луцьку, завдяки громадській активності було створено гімназію спільного навчання, яка стала однією з найкращих середніх шкіл у Польщі того часу. Спочатку гімназія розташовувалась в колишньому монастирському приміщенні, проте невдовзі польський архітектор спроектував три варіанти нової будівлі.

Коротка історія гімназії в Луцьку

Державна гімназія імені Тадеуша Костюшка в Луцьку була однією з найкращих середніх шкіл у міжвоєнній Польщі. Вона була організована ще під час війни громадськими силами за підтримки Польського освітнього товариства. Влітку 1918 року було обрано директора Олександра Остроменського, а в липні відбувся перший набір до гімназії. Новий навчальний рік було розпочато 1 вересня 1918 року урочистою месою в катедральному костелі, а в 1921 році навчальний заклад було націоналізовано.

Луцька гімназія була спільним навчальним закладом, що не було поширеним явищем у міжвоєнній дійсності. Школа розміщувалася у порожній двоповерховій колишній монастирській будівлі на розі вулиць Домініканської та Катедральної (тепер Драгоманова і Катедральної). Через анфіладне планування приміщень (кімнати, призначені для класів, були прохідними), будівля була непристосована для потреб школи. Також, зі збільшенням кількості учнів і класів будівля стала занадто тісною, тому в 1921році, після невдалої спроби створити другу зміну, частину класів перенесли до колишнього монастиря шариток на Замковій площі. Однак будівля погано опалювалася і не мала туалетів. Інших варіантів розміщення в місті не було. Всі ці обставини призвели до рішення про будівництво нової будівлі.

Нова будівля гімназії в Луцьку – архітектура

Нову архітектурну концепцію було запропоновано зреалізувати відомому варшавському архітектору та професору Варшавської політехніки Казімєжу Толочко (1886-1960). Толочко представив три варіанти проекту, серед яких найвдалішим був варіант – Е-подібна в плані будівля з репрезентативним фасадом та центральним, увінчаним тимпаном, ризалітом. На жаль, про його втілення не могло бути й мови через відсутність достатніх коштів, запропонованих Міністерством віросповідань і народної просвіти.

Для реалізації було обрано найдешевший проект, остаточна вартість якого становила 800 000 злотих. Відносно скромна концепція базувалася на схемі двох з'єднаних під прямим кутом кубічних об'ємів, з досить монументальним фасадом. Перший поверх був сформований у вигляді цоколя, а верхні поверхи ритмічно розділені великими лізенами. Будівля була увінчана простим аттиком з назвою школи.

Спогади про будівництво гімназії в Луцьку

 Ще в 1930 році, серед учнів поширилася новина про те, що будується новий будинок гімназії, і нам усім було цікаво побачити, як він буде виглядати. Одного дня, коли у нас було менше уроків і стояла чудова погода, ми всією "бандою" хлопців з нашого класу пішли оглядати нову школу. Нас повів Болєк Кацперек, який жив неподалік від будівельного майданчика. Будівельний майданчик знаходився в новій частині міста, на вулиці Пілсудського, недалеко від казарм 24-го піхотного полку і залізничного вокзалу. Наша балакуча компанія рушила [...] і після досить довгого маршу ми опинилися перед школою, що будувалася. Будівля була майже закінчена в своїй оболонці і, порівняно зі старою "будою", виглядала вражаюче. Це була велика чотириповерхова Г-подібна будівля з великими венеціанськими вікнами і пласким дахом. Розташована вона була на вулиці Пілсудського, на розі з вулицею Гімназійною, що вела до колонії клерків. Перед школою росли досить великі сосни, але що було для нас найважливішим: там було величезне ігрове поле, і ми заздалегідь з нетерпінням чекали на забави та спортивні ігри, які там відбуватимуться. Ось що писав Адам Перетяткович, довоєнний випускник луцької гімназії (A. Peretiatkowicz, Державна гімназія ім. Тадеуша Костюшка в Луцьку 1918-1939, Катовіце 1996).

Інтер'єр нового приміщення гімназії у Луцьку

Нове приміщення гімназії стояло на розі вулиць Пілсудського та Гімназійної (нині – Винниченка та Нестора Бурчака). Будівельні роботи велися у 1929-1931 роках, а 1931/1932 навчальний рік розпочався вже в нових стінах. Порівняно з попередньою школою, умови навчання були розкішними, адже будівля була спроектована відповідно до тогочасних вимог до шкільних будівель. У ній були просторі класні кімнати та добре обладнані навчальні кабінети з приміщеннями для навчальних матеріалів, відповідного розміру рекреації, медичний кабінет та сучасно спроектований гардероб. Була навіть передбачена кімната, де члени батьківського комітету готували бутерброди, молоко і чай для другого сніданку.

Школа була електрифікована (наприклад, сторож користувався електричним дзвоником), мала центральне опалення і була підключена до системи водопостачання та каналізації. На всіх поверхах були туалети та умивальники з проточною водою. На кожному поверсі була обладнана "поїлка", з якої можна було напитися води, натиснувши на важіль і підставивши обличчя під спеціальну підставку.

Також були значно покращені умови для занять фізкультурою, важливого предмету в міжвоєнній школі. Школа мала великий і добре обладнаний спортивний зал з роздягальнями та душовими, а також просторе шкільне подвір'я з комплексом трамплінів, бігових доріжок і майданчиків для різних ігор.

Луцька гімназія після 1939 року

У 1939-1941 роках радянська окупаційна влада розмістила у приміщенні гімназії українську та польську десятирічні школи. У польській школі навчалося кілька сотень учнів з довоєнних польських шкіл Луцька та інших регіонів країни, які внаслідок поневірянь і міграцій воєнного часу опинилися на Волині.

Після вступу німецької армії до міста, влітку 1941 року, будівлю передали під військовий шпиталь. За цей час вона зазнала реконструкції і водночас спустошення, в тому числі знищення бібліотечного фонду та навчального обладнання. У 1944-1946 роках тут існувала польська середня школа № 3, але її діяльність закінчилася із завершенням акції "репатріації" польського населення Луцька.

Нині у будівлі знаходиться юридичний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки. У повоєнні роки будівлю дещо реконструювали, змінили фактуру фасаду та трансформували аттик, змінивши його на рельєфний карниз з обелісками.