Сучасною візитівкою Харкова є будівля колишнього міського купецького банку, в якій водночас розміщувався готель «Асторія». Це один із перших у місті так званих хмарочосів. Також він був одним із перших, зведених із застосуванням новаторської на той час залізобетонної конструкції. Будівлю споруджено за проєктом архітекторів Олександра Ржепішевського та Миколи Васильєва.

Харків – економічний розвиток і купецький банк 

На початку XX століття Харків, що розташований на історичних землях, відомих як Слобідська Україна, був одним з головних фінансово-економічних, культурних і науково-освітніх центрів на півдні Російської імперії. Динамічний економічний розвиток міста супроводжувався швидким зростанням населення (у 1910 році тут проживало понад 230 тисяч осіб) у поєднанні з надзвичайно інтенсивною розбудовою. У цей період харківське купецтво переживало справжній фінансовий бум. Щоб підтвердити свій статус, вони вирішили звести на місці невеликої будівлі купецького банку, в самому центрі міста, на давній Павлівській площі (нині площа Ринок, з 1919 по 2013 рік – Рози Люксембург), нову величну будівлю, що відповідала б їхньому становищу і вимогам тогочасного ділового життя.

Конкурс на будівлю Харківського купецького банку

У 1909 році на прохання купецтва Імператорське товариство архітекторів у Санкт-Петербурзі оголосило всеросійський конкурс на проєкт нової будівлі купецького банку. Другу премію отримали молоді петербурзькі архітектори Олександр Ржепішевський та Микола Васильєв. На думку конкурсної комісії, це був проєкт, «загальний підхід до планування якого є досить вдалим. [...] Фасади цікаві та виконані художньо, хоча й надто оздоблені». Харківські замовники, ознайомившись з вердиктом журі, обрали для реалізації проєкт Ржепішевського-Васильєва з його багато декорованим фасадом. Авторів проєкту запросили до Харкова для нагляду за будівництвом. Васильєв залишився в Петербурзі та мав багато роботи в північній столиці, натомість у житті Олександра Ржепішевського в 1910 р. розпочався новий, десятирічний харківський період.

Архітектор-новатор – Олександр Ржепішевський

У професійному житті польського архітектора можна виокремити три основні етапи: «петербурзький» (1899–1910 рр.) – час навчання та перших спроб у галузі архітектури; «харківський» (1910–1920 рр.) – період розвитку таланту і створення найкращих проєктів; «московський» (1920–1930 рр.) – період спроб пристосуватися до філософії конструктивізму в архітектурі та нової радянської реальності.
Олександр Ржепішевський народився 1879 року в містечку Ізмаїл Бессарабської губернії в родині держслужбовця Яна Ржепішевського. Його предки, ймовірно, були учасниками Листопадового повстання (1830-1831 рр.) і після поразки польського визвольного руху були змушені полишити батьківщину. Ржепішевський навчався у середніх навчальних закладах Аккермана та Одеси. Спочатку він був студентом математично-фізичного факультету Імператорського Новоросійського університету в Одесі, але невдовзі вступив на архітектурний факультет престижного Інституту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. Навчальний заклад він закінчив у 1903 р. із золотою медаллю та репутацією одного з найталановитіших студентів. Згодом удосконалював свою професійну майстерність, навчаючись у Школі красних мистецтв у Парижі (1904-1906 рр.). У цей період подорожував Європою, замальовуючи пам’ятки Нюрнберга, Венеції, Парижа та Брюсселя.

У харківський період Ржепішевський не лише успішно працював як архітектор та інженер, але й брав активну участь у громадському житті міста. Він був відомий як один з ініціаторів створення так званих кооперативних будинків. Власниками квартир у цих будинках були лікарі, художники, представники вільних професій та ремісники. У спогадах його доньки, відомої радянської танцівниці та акторки Галини Глан, він постає таким:

«Батько був людиною, сповненою життя. Мистецтво було сенсом його життя. Зазвичай він прокидався о п’ятій ранку, а о шостій уже працював – проєктував, малював, креслив. Потім об’їжджав будівельні майданчики, уважно наглядав за роботами. Знаходив також час для спорту – тенісу, ковзанів, фехтування. Після обіду любив займатися музикою. А ввечері в його майстерні збиралася талановита молодь і майстри. Вони присвячували час малюванню та музиці».

Олександр Ржепішевський вважається одним із найцікавіших і найвідоміших архітекторів Харкова початку XX ст. Його споруди, новаторські з погляду використаних матеріалів і застосованих технічних рішень, надали місту оригінальності та елегантності. «Вікна Ржепішевського», «дахи Ржепішевського», «шпилі Ржепішевського», «хмарочоси Ржепішевського» – ці терміни підтверджують його вміння органічно вписувати новаторські споруди в міський простір. Архітектор спроектував близько 40 будівель у Санкт-Петербурзі, Москві, Катеринославі (нині Дніпро), Одесі та інших містах Російської імперії. Найбільша кількість архітектурних реалізацій Ржепішевського збереглася саме в Харкові: у 1911–1915 рр. тут було зведено 27 спроєктованих ним будинків, з яких 25 збереглися донині, а 17 внесено до переліку пам’яток архітектури.

Наслідки несподіваного кохання

Після окупації України більшовицькими військами та проголошення Харкова столицею Радянської республіки в січні 1919 року місто накрила хвиля терору. Олександр Ржепішевський вирішив емігрувати разом з родиною. Спочатку поїхав до Криму, щоб залагодити формальності для від'їзду. Там він випадково зустрів жінку, від якої втратив голову, і – за поривом серця – поїхав з нею як з другою дружиною до Москви.

У радянській столиці він працював головним архітектором компанії «Мосдрев», проєктував санаторії та пансіонати навколо Москви та в Ялті. Між 1926 і 1928 роками, в епоху так званого пізнього НЕПу (Нової економічної політики), він спроєктував три будівлі в центрі Москви на вулиці Садове кільце.

У 1930 році через «буржуазне» і польське походження його заарештували як «ворога народу» і запроторили на шість місяців до в'язниці. Через два місяці після звільнення він помер від інсульту. Місце поховання Олександра Ржепішевського в Москві залишається невідомим.

Архітектура будівлі купецького банку

Шестиповерхова будівля Купецького банку та готелю «Асторія» стала найбільшою та найрепрезентативнішою реалізацією архітектурного дуету Ржепішевський-Васильєв. Проєкт був новаторським з конструктивного погляду. Вперше в Харкові було застосовано залізобетонну несучу конструкцію, що дозволило гнучко вирішити план будівлі. Будівля була скомпонована як складний функціональний комплекс. На першому поверсі розміщувалися магазини й пошта, на другому і третьому – офіси банку та музею, а на верхніх поверхах – готель. Окремі поверхи з'єднували парадні тримаршові сходи.

Архітектура ранньомодерної будівлі є свідченням пошуку нових шляхів і можливостей, пов’язаних із досі не застосовуваним у Харкові типом забудови. Мальовничий і водночас монументальний силует підкреслює кутова вежа, увінчана куполоподібним дахом. Будівля привертає увагу вільно, але симетрично скомпонованими фасадами, незвичайним ритмом напівкруглих еркерів різної висоти, виразним профілем мансардного даху та кам'яним рустом, що вкриває значну частину фасаду в нерегулярному розташуванні. Художню виразність будівлі підкреслюють майстерно виконані маски та могутні атланти, нерегулярно розміщені на фасадах. В архітектурі будинку вражаюче поєднуються сучасність конструкції з архаїкою скульптурних деталей, функціональність архітектурних елементів з вишуканістю їхньої форми, і, зрештою, тектонічна структура фасаду з декоративністю скульптурних деталей.

Непроста співпраця Ржепішевського та Васильєва

Під час будівництва Олександр Ржепішевський вніс певні зміни до проєкту, що, ймовірно, стало причиною припинення співпраці творчого тандему Ржепішевський–Васильєв. Суперечка між архітекторами вилилася на сторінках місцевої преси. В одному з номерів газети «Південний край» (рос. «Южный край») Васильєв публічно оголосив про позбавлення свого партнера Ржепішевського повноважень щодо ведення будівництва нової споруди. Ржепішевський, своєю чергою, спростував це повідомлення.

Проте в суспільній пам’яті Харкова будівництво однієї з його архітектурних візитівок пов’язується передусім і майже виключно з ім’ям польського архітектора Олександра Ржепішевського.

Подальша доля будівлі купецького банку

У другій половині 1930-х років у будівлі розташовувався єдиний у Харкові автомобільний салон, де радянські високопосадовці могли придбати розкішний автомобіль марки ЗІС. Пізніше будівлю перейменували на «Мелодію» – тут розміщувався однойменний музичний магазин, де продавали платівки та всілякі музичні інструменти. В останні роки в будинку працювало харківське відділення Промінвестбанку.

Історична будівля «Банк міський купецький та готель «Асторія» внесена до Державного реєстру пам’яток України місцевого значення.