У Москві, на вулиці Ялзькій, неподалік від лікарні № 23 (розташованої біля Театру на Таганці), є сквер, куди привозили і таємно ховали вбитих жертв НКВС у період з 1921 по 1926 рік. За даними, зібраними одним з редакторів журналу "Россиянин", тут було поховано 969 осіб. Серед жертв були представники багатьох національностей, зокрема поляки, німці, англійці, угорці, чехи, словаки, євреї, фіни, китайці, індійці, росіяни, українці, білоруси, латиші, литовці, естонці, грузини, узбеки. Вдалося встановити імена лише чотирьох поляків: Генрик Бірклінг-Піткевич син Кароль (також фігурував під іменем Костянтин Станіславович), Олександр Міткевич син Андрій, Якуб Волановський син Михайло (також відомий як Тененбаум Ізраїль Нутов-Гершевич) і Михайло Кухта син Іван (також фігурував як Маркун Іван Йосипович). Відповідно до Закону РРФСР від 18 жовтня 1991р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій" всі вони були офіційно реабілітовані.
21.10.1999 р. за ініціативою Сахаровської асоціації у вищезгаданому сквері на кошти одного з колишніх в'язнів ГУЛАГу був встановлений пам'ятний знак у вигляді валуна, який пожертвував один з колишніх в'язнів ГУЛАГу. До валуна була прикріплена велика дошка з багатьма іменами жертв, серед яких були і поляки.

Упорядник Т. Захара / MKiDN, VIII 2025