У Москві на вулиці Ялзькій, неподалік від лікарні № 23 (що розташована поруч із Театром на Таганці) розташована площа, на яку в 1921–1926 роках привозили вбитих жертв НКВС і там таємно ховали. За даними, зібраними одним із редакторів журналу «Росіяни», тут було поховано 969 осіб. Серед жертв були представники багатьох національностей, зокрема поляки, німці, англійці, угорці, чехи, словаки, євреї, фіни, китайці, індійці, росіяни, українці, білоруси, латвійці, литовці, естонці, грузини, узбеки.

Було встановлено прізвища лише чотирьох поляків, це були: Генрік Біртлінг-Пєткевич, син Кароля (відомий також під ім’ям Костянтин Станіславович), Олександр Міткевич, син Анджея, Якуб Волановський, син Міхала (відомий також як Тененбаум Ізраїль Нутов-Гершевич) та Міхал Кухта, син Івана (відомий також як Маркун Іван Йосифович). На підставі Закону РСФСР від 18 жовтня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій» усі вони були офіційно реабілітовані.

21 жовтня 1999 року з ініціативи Товариства імені Сахарова, на кошти, надані одним із колишніх в’язнів ГУЛАГу, на згаданій площі було встановлено пам’ятник у вигляді валуна. На валуні було закріплено велику меморіальну дошку з іменами багатьох жертв; серед них були й поляки.