У військовій частині католицького цвинтаря загалом поховано близько 1 000 померлих в'язнів Косачівського табору, де у 1919р. українці утримували польських та радянських військовополонених. Спочатку тут були могили без хрестів і братські могили з написами: "Тут лежать 70 інтернованих безіменних" або "Тут лежать інтерновані безіменні". Ці написи були зроблені олівцем одним з інтернованих, якому доручили ховати померлих. У 20-х роках між війнами Польський жіночий комітет вирішив зібрати пожертви і встановити спільний надгробок для всіх загиблих. Ця мета була реалізована у 1922 році за проектом художника Станіслава Леопольда Максиміліана Дачинського. Пам'ятник залізобетонний, складається з двох елементів: стіни з вищою центральною частиною та хреста на триярусній основі, з невеликою чавунною плитою з написом: "Жертвам косачівських земляків"; на поперечині хреста викарбувані дати "1918-1919". Центральна частина залізобетонної стіни була заповнена плитами з білого мармуру з іменами загиблих.
Навколо меморіалу були встановлені безіменні бетонні хрести.

Після 1946 року мармурові плити з іменами загиблих були знищені.
. У 1995 році пам'ятник було відреставровано зусиллями Центру польської культурної спадщини за кордоном, що діє при "Польській громаді"; реставрацію фінансово підтримала Рада охорони пам'яті боротьби і мучеництва. На жаль, вже після реставрації пам'ятник був зафарбований, на ньому з'явилися написи. У 2023 році Вірменський фонд провів реставрацію пам'ятника. Роботи були проведені в рамках завдання, субсидованого програмою Міністерства культури і національної спадщини "Місця національної пам'яті за кордоном".