Під час Другої світової війни на території Норвегії працювало близько 7100 поляків, привезених Організацією Тодта, та близько 1800 військовополонених польської національності, вивезених німцями з Німецького Рейху навесні 1942 р. Вони працювали на будівництві укріплень, бункерів, баз для підводних човнів та інших об'єктів військової інфраструктури. Деякі з них загинули або були розстріляні окупаційними військами. Під час вшанування польських поховань, проведеного норвежцями восени 1954 року, знайдені поховання померлих військовополонених і примусових робітників польської національності були ексгумовані з різних місць Норвегії і перенесені на кладовища в Осло, Тронхеймі і Хаквіку. Останки десяти поляків були поховані на кладовищі Мохольт на околиці Тронхейма, особи чотирьох з них не вдалося встановити. На околицях Тронхейма були знайдені поховання Яна Рогальського, Генрика П'єтраса, Антонія Домбровського, Антонія Коморнічака і Тадеуша Франчика. Станіслав Баліцький спочатку був похований в Оверхаллі в районі Тронделаг поруч з росіянином і німцем, всі троє були ексгумовані і перенесені на місця, призначені для поховання загиблих відповідно до їхньої національності. Облаштування братської могили на кладовищі Мохольт було спроектовано скульптором Гуннаром Янсоном у 1957 році. Він надав їй форму прямокутної брили, на якій розмістив мотив палаючого смолоскипа, що часто зустрічається на норвезьких могилах. На пам'ятнику було викарбувано напис польською та норвезькою мовами: "ПАМ'ЯТІ 10 ПОЛЬСЬКИХ ГРОМАДЯН, ЯКІ ЗАГИНУЛИ / В НОРВЕГІЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ 1940-45 РОКІВ І БУЛИ ПОХОВАНІ ТУТ". Біля підніжжя пам'ятника були встановлені окремі меморіальні дошки, шість з яких містять імена похованих. Витрати на встановлення пам'ятників на польських військових похованнях у Норвегії, облаштованих у той самий час, взяла на себе норвезька держава. Церемонія відкриття відбулася в центрі кладовища в Хаквіку 28 липня 1957 р. Пізніше металеве розп'яття і коронований орел були встановлені на меморіалі в Тронхеймі.