Після німецької агресії проти Польщі 1 вересня 1939 року та нападу СРСР 17 вересня 1939 року тисячі поляків, як цивільних, так і військових, перетнули угорський кордон. Незважаючи на складну міжнародну ситуацію та приналежність Угорщини до держав Осі, угорці дуже співчутливо ставилися до польських біженців і надавали їм допомогу. Поляками опікувалася як угорська держава, так і польські організації, що діяли в Угорщині. Інтернованих розміщували в численних військових і цивільних таборах.
Кількість польських інтернованих у початковий період вигнання оцінюється приблизно в 140 000 осіб, у тому числі близько 33 000 рядових і офіцерів. З часом кількість біженців, переважно військових, зменшилася внаслідок організованої поляками кампанії евакуації до Франції та Близького Сходу, де формувалися польські військові частини.
На міському кладовищі (Szentgyörgymezői temető - цвинтар Святого Георгія) на вулиці Kiss Urno utca, в самому кінці некрополя, на так званій соціальній ділянці (ліва частина кладовища, північна сторона), знаходиться могила рядового Війська Польського Антонія Маміша. На вертикальній надмогильній плиті, увінчаній хрестом, викарбувано напис: "Ś.P. Mamysz Antoni / szer. IV P.[ułku] / age 24 / died 6 X 1940 / Шануймо його пам'ять".

Розробили. А. Войда, MKiDN, VII 2025.