Після німецької агресії проти Польщі 1 вересня 1939 року та нападу СРСР 17 вересня 1939 року тисячі поляків, як цивільних, так і військових, перетнули угорський кордон. Незважаючи на складну міжнародну ситуацію та приналежність Угорщини до держав Осі, угорці дуже співчутливо ставилися до польських біженців і надавали їм допомогу. Поляками опікувалася як угорська держава, так і польські організації, що діяли в Угорщині. Інтернованих розміщували в численних військових і цивільних таборах.
Кількість польських інтернованих у початковий період вигнання оцінюється приблизно в 140 000 осіб, у тому числі близько 33 000 рядових і офіцерів. З часом кількість біженців, переважно військових, зменшилася внаслідок організованої поляками кампанії евакуації до Франції та Близького Сходу, де формувалися польські військові частини.
На місцевому цвинтарі, у найвіддаленішій частині кладовища (якщо йти від головного входу з вулиці Ослаутца), біля цвинтарної стіни, знаходиться братська могила польських біженців. На могилі встановлено кам'яний пам'ятник, увінчаний великою фігурою розп'ятого Христа, і темна кам'яна табличка з написом: "LENGYEL KATONAK / 1939 - 1945 / MARKIEWICZ JAN / KRAWCZYK CZESŁAW / GORZADZIELSKI ZYGMUNT / PERUCKI ALBIN / TANCERZ LEOPOLD".

Розробили. А. Войда, МКіДН, VII 2025.