Селище було засноване в середині 1930-х років для розробки місцевих покладів базальту. Під час Другої світової війни поселення використовувалося як притулок для поляків із сусідніх сіл, які перебували під загрозою нападу з боку Української повстанської армії, а також тут дислокувався загін німецьких солдатів для захисту робітників шахти. Незважаючи на присутність німців, у ніч з 22 на 23.04.1943 р., на Великдень, українці напали на поляків у Яновій Долині. Німці не відреагували на напад, в результаті якого було вбито близько 600 осіб.

Наступного дня більшість вбитих поховали у спільній могилі на площі біля хреста, де, згідно з довоєнними планами, мала бути побудована церква. Померлих ховали також на тих місцях, де знаходили трупи, на могилах встановлювали хрести. Найбільший з цих хрестів проіснував до 1996 року, але на той час він вже був у дуже поганому стані.

Поселення було покинуте і більше не існує. На початку 1990-х років на згадку про події Другої світової війни було встановлено невеликий меморіал. Напис на ньому свідчить: "Пам'яті тих, хто спочиває в цій землі з весни 1943 року". У 1997-1998 роках поруч було встановлено другий пам'ятник, присвячений тій самій події, створений з ініціативи воїнів 27-ї Волинської піхотної дивізії Армії Крайової. На жаль, виконавець напису на пам'ятнику самовільно опустив дату загибелі поляків. Напис звучить так: "Пам'яті поляків Янова Долини".