Юзеф Людвік Зайонц (1891-1963); студент філософського факультету Ягеллонського університету в Кракові. У 1915 році закінчив докторантуру, отримавши ступінь доктора філософії. У 1914 році вступив до Польських легіонів, спочатку служив у 3-му піхотному полку командиром взводу, роти, батальйону та полку. Брав участь у Карпатській, Бессарабській та Волинській кампаніях, був двічі поранений. 15 березня 1918 року разом з Другою бригадою генерала Юзефа Галлера перейшов в Україну, після чого служив командиром 15-го стрілецького полку в Другому польському корпусі. 11 травня 1918 року в бою під Кановом потрапив у німецький полон, з якого втік до Франції. Після повернення додому був відправлений на фронт польсько-радянської війни. Під час вересневої кампанії був головнокомандувачем військово-повітряних сил і протиповітряної оборони, потім став командувачем польських військово-повітряних сил у Франції. Після падіння Франції і прибуття до Великої Британії був призначений заступником командувача I корпусу в Шотландії. Через рік він прийняв командування польською армією на Близькому Сході. Згодом був заступником командувача Війська Польського на Сході, а потім командувачем I бронетанкового корпусу в Шотландії. Після демобілізації у 1948 році оселився в Единбурзі, Шотландія, де почав вивчати психологію та історію мистецтва, вдруге отримавши ступінь доктора філософії з психології у 1951 році. У 1957 році переїхав до Канади. Викладав у британських, американських і канадських університетах, був визнаним експертом у галузі образотворчого мистецтва та колекціонером творів мистецтва - 108 картин і 1 765 гравюр він передав Сілезькому музею в Катовіце. Нагороджений, зокрема, орденом Virtuti Militari. Помер в Оттаві і похований на кладовищі Нотр-Дам.