Юзеф Максиміліан Оссолінський (1748-1826), герб Топор, народився у Волі Мелецькій, син Міхала Оссолінського та Анни, уродженої Санявської. Польський прозаїк, поет, історик, лексикограф і перекладач. З 1762 по 1771 рік здобував освіту в єзуїтському Колегіумі Нобіліум у Варшаві. У 1795 році, після Другого поділу Польщі, він заснував Національний інститут ім. Оссолінських у Львові в рамках боротьби за створення національної бібліотеки після того, як колекція Бібліотеки Залуських була вивезена до Росії. Водночас Оссолінський назавжди оселився у Відні, де, збираючи різноманітні бібліотечні колекції, обійняв посаду таємного радника при цісарському дворі, на якій провів не надто багато часу, бо вже через рік став префектом цісарської придворної бібліотеки, а також виконував обов'язки куратора Галицького господарського інституту у Відні, був удостоєний звання Верховного маршала Корони, кавалера ордену Святого Стефана і Великого канцлера Королівства Польського. Стефана і Великого канцлера Королівства Галичини і Лодомерії, наданого імператором Австрії Франциском I. Помер після важкої хвороби 17 березня 1826 року у Відні.