Після розпаду Австро-Угорської держави у листопаді 1918 року. Злочів опинився на території Західноукраїнської Народної Республіки. Відносини між українською владою та місцевими поляками були напруженими, і вже в листопаді 1918 року відбулися перші арешти та інтернування польського населення. 26.03.1919 р. українська військова влада розпочала арешти серед польського населення Злочева. Згідно з українськими джерелами, перед військово-польовим судом постало 148 осіб. Їх звинувачували, серед іншого, у приналежності до таємної польської організації та державній зраді. Після суду 22 поляків було засуджено до смертної кари і розстріляно 27 і 29 березня та 1 квітня 1919 року і поховано на місцевому цвинтарі. Після вступу польської армії до Злочева комісія Злочівського окружного суду ексгумувала тіла. У 1921 році в пам'ять про вбитих було споруджено каплицю-мавзолей. Споруда була зведена завдяки зусиллям Комітету будівництва мавзолею у Злочеві, головою якого був адвокат д-р Євгеніуш Колачковський. Освячення мавзолею відбулося 29.09.1921 р. і було поєднане з похороном жертв. У супровідній демонстрації взяло участь 40 000 осіб, у тому числі 22 депутати Законодавчого сейму.

Каплиця збудована за зразком меморіалу на Цвинтарі Орлят у Львові - це невелика ротонда, оточена галереєю, до якої ведуть кілька сходинок, всередині є ніші з трунами жертв.

У 1997-1998 роках цю каплицю відреставрувало Товариство Злочов'ян.