У 1920 році на підступах до Львова відбулися запеклі бої між польськими та радянськими військами, які увійшли в історію як Битва за Львів. Ця боротьба відіграла важливу роль у польсько-радянській війні, допомігши послабити більшовицький наступ на Варшаву. За традицією, перший радянський снаряд впав на Верхньому Личакові. Роками пізніше було вирішено вшанувати ці події і заснувати на цьому місці вотивну святиню. Ініціатором будівництва став тодішній львівський митрополит-архієпископ Болеслав Твардовський.

Будівництво вотивного храму у Львові

Земельна ділянка, виділена під будівництво костелу, була освячена на десяту річницю відновлення незалежності – 11 листопада 1928 року. 1930 року відбувся архітектурний конкурс на проєкт храму, переможцем якого став видатний краківський неокласик Адольф Шишко-Богуш. Однак, зрештою, детальний проєкт було доручено іншому учаснику конкурсу – львівському архітекторові Тадеушу Обмінському.

Однак наступного року (1932) Обмінський помер, тому керівництво роботами було доручено іншому видатному представнику львівської дизайнерської спільноти – Вавжинеку Дайчаку, який вніс певні корективи в початкові плани. Реалізація проєкту йшла швидкими темпами (нестачу коштів вдалося покрити за рахунок кількох позик). В результаті костел був освячений вже в жовтні 1934 року. Тоді ж у головному вівтарі розмістили мощі святих Станіслава та Йосафата.

Заснування парафії Матері Божої Остробрамської

Нова церква стояла навпроти парку Погулянка, на невеликому підвищенні, що робило її важливою частиною вигляду вулиці Личаківської. Перед храмом було заплановано велику площу, призначену для участі у церковних урочистостях 14-го кавалерійського полку, що дислокувався у сусідніх казармах. Організацію парафії доручили салезіянам, які традиційно опікувалися молоддю з бідних і занедбаних сімей. Тому разом з будівництвом храму було заплановано організацію навчального закладу.

Архітектура вотивної церкви у Львові

Форма костелу передає захоплення ранньохристиянською архітектурою. Про це свідчить базилікальне розташування корпусу, орієнтація на схід, пресвітерія, закрита напівкруглою апсидою, і, нарешті, суворий фасад, позбавлений вигадливих деталей, з силуетом, що відображає внутрішнє планування храму. Інтер'єр однонавовий, але глибокі бічні каплиці, розташовані в аркадах, створюють враження базилікального планування. Окремо стояча висока дзвіниця з глорієттою на верхівці також свідчить про італійський дизайн. Характерною рисою храму є також модерністська простота і геометрична строгість форм.

Паралельно з будівельними роботами тривали роботи з художнього оздоблення фасаду та інтер'єрів. У фасаді на рівні першого поверху було розміщено едікулу, яка слугувала архітектурним обрамленням для мозаїчного зображення Матері Божої Остробрамської, створеного краківським художником-єзуїтом Войцехом П’єчонкою. Над едікулою містився рельєф львівської скульпторки Яніни Райхерт-Тот, що зображав двох ангелів з написом "Марія" та позолоченим гербом.

Інтер'єр костелу включає мармурову кафедру та сповідальні, спроєктовані Дайчаком, а також вівтар з іконою Івана Боско, покровителя салезіян. Автор ікони, львівська художниця Регіна Шираєв, використала мотив з романських фундаційних тимпанів: тут архієпископ Твардовський передає святому модель костелу.

Костел Божої Матері Остробрамської того часу

Александр Мединський писав про церкву у 1938 році: “Вотивна святиня Матері Божої Надбрамної у верхньому Личакові стояла у красивому, мальовничому місці. Вона стоїть на досить високому пагорбі з невеликим нахилом з одного боку до вулиці Личаківської, а з іншого – до дороги, що веде до поблизького Личаківського залізничного вокзалу. Вид на церкву прекрасний, особливо якщо дивитися з півночі, де контури монументальної споруди розкішно виділяються на тлі пишної зелені прилеглого парку на протилежному боці. Храм височіє над усією місцевістю, а його струнка вежа, як релігійно-національний бастіон духовних укріплень Львова, видніється серед пагорбів на багато кілометрів на схід, коли погляд з вікон вагона, що їде зі сходу в напрямку Львова, падає на його краєвид і одразу ж вхоплює високу, стрімку вежу-кампаніль" (А. Мединський, Церква Матері Божої Остробрамської на Личакові, Львів, 1938 р.).

Салезіянський навчальний заклад

Будівництво салезіянського навчального закладу за проєктом Юліана Духовича розпочалося у 1938 році, але проєкт не вдалося завершити через початок Другої світової війни. У вересні 1939 року костел обстріляли червоноармійці, а через два роки в нього влучила німецька авіабомба. Після війни салезіяни покинули костел у 1946 році, а радянська влада використовувала його як паперовий склад, знищивши при цьому внутрішнє оздоблення. Скульптурне оздоблення фасаду також було знято. Лише у 1992 році костел було відновлено, цього разу як греко-католицьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці.

Зовнішній вигляд храму зберігся в доброму стані, але інтер'єр зазнав деяких модифікацій у зв'язку зі зміною обрядів. Нове оздоблення розробив Роман Василюк, професор Львівської академії мистецтв.