Історія Колись село Білогорща (тепер Білогорща), нині район Львова, належало до парафії у Зимноводі. У 1911 році село отримало від муніципалітету землю "для заснування римо-католицької парафії (...)". Протягом наступних років докладалися зусилля, щоб зареєструвати дарування в земельному кадастрі. Остаточно справа була вирішена в 1937 році, коли архієпископ Болеслав Твардовський створив незалежну парафію в Білогорщі, до якої увійшло також Рудно - обидва села автоматично були виключені з попередньої парафії Зимнаводи.

До створення парафії в Білогорщі між 1911 і 1913 роками з ініціативи муніципалітету та о. Губерта Вегмана, пароха Зимнаводи, була збудована громадська каплиця. Будівництво фінансувалося за рахунок муніципальних коштів та внесків парафіян. Каплиця була освячена 13 червня 1919 року під ім'ям святого Антонія Падуанського. У 1934 році для каплиці було придбано три дзвони у перемишльській фірмі Фельчинських на замовлення о. Юзефа Садовського, пароха в Зимній Воді. У наступні роки каплицю було піднесено до статусу парафіяльного костелу, що дало можливість відремонтувати будівлю та завершити її оздоблення. У 1937 році було збудовано засклений притвор, перефарбовано стіни і склепіння, зроблено новий головний вівтар і додано значну частину інтер'єру. На жаль, дзвони були реквізовані німецькою владою у 1943 році.

У 1945 році отець Чеслав Тузінкевич та його парафіяни покинули парафію, забравши з собою більшу частину церковного обладнання. Частину його передали до костелу в Пелґжимці в Нижній Сілезії, а частину записів отець Тузінкевич забрав до Бобровиць. Саме він у 1954 році переніс образ Матері Божої Неустанної Помочі з Пелґжимки до костелу Святих Станіслава, Дороти і Вацлава у Вроцлаві, а через десять років повернув парафіяльну документацію, в тому числі частину метричних книг, до Любачева. На початку 1990-х років костел у Білогорщі був перетворений на православну церкву і відреставрований.

Сьогодні костел перебуває у доброму стані.


Архітектура Цегляний, тинькований костел стоїть при дорозі, на огородженій площі. Бабинець орієнтований на південь. Нава чотиридільна з вужчим однонавовим вівтарем, зімкнутим у вигляді двосхилого бабинця. Зі сходу до вівтаря примикає прямокутна в плані ризниця, із заходу - простора прямокутна в плані каплиця. По боках північної нави прибудовані прямокутні в плані прибудови, поруч з південною навою зі сходу - імпозантна вежа на квадратному плані.

До стін нефа прибудовані стовпи, що утворюють основу масивних гостроверхих арок, які розділяють нефи склепіння. Аркада райдужного типу, гостроверха. У бічних стінах нави і в завершенні вівтаря - прямокутні вікна, перекриті стрілчастими склепіннями, аналогічне, але трохи ширше вікно в північній стіні. По два вузьких прямокутних вікна є в прибудовах до нави. Вхідні отвори також прямокутні. Хор зроблений з дерева, до нього ведуть сходи у північно-західному куті.

Фасад тридільний, одноповерховий, увінчаний трикутним фронтоном з хрестом. Церковний ґанок відкривається спереду широкою, злегка загостреною аркадою, а з боків - вузькими прорізами, перекритими стрілчастими склепіннями. На його верхньому поверсі розташований балкон, захищений балюстрадою. Над балконом розташоване вікно. Бічні завершення мають невисокий цоколь, а завершення нави розчленовані лізенами, що підтримують карниз. Дах над навою двосхилий, над вівтарем і ризницею - багатосхилий, над іншими прибудовами - односхилий, а над вежею - високий шатровий дах, вкритий бляхою.

Колишнє оздоблення костелу включало головний вівтар, виготовлений у 1937 році Владиславом Мельничеком зі Львова, дерев'яний вівтар з позолоченим рухомим євхаристійним престолом і вже згаданою картиною Матері Божої Неустанної Помочі, а також картину св. Антонія на слайдері. Костел також містив бічний вівтар, двоголосну гармонію, дерев'яну та різьблену сповідальню, численні дерев'яні скульптури та релікварій Святого Хреста. Хресну дорогу, яка належала костелу, тепер можна знайти в костелі в Пелґжимці.

Костел нещодавно був відремонтований і поштукатурений, з новими розписами всередині. Придбано нові меблі, пристосовані до східного обряду.

З точки зору стилю, костел у Білогорщі є прикладом пізньої провінційної неоготики, але деякі сучасні елементи, такі як бочкові склепіння та ліси, також були включені. Найоригінальнішою частиною є, мабуть, монументальна вежа, увінчана характерним аттиком. Її оригінальність пов'язана з тим, що такі рішення не є поширеними в архітектурі 15-16 століть в Русі та Малопольщі, що дозволяє припустити, що невідомий архітектор костелу в Біограді використовував, ймовірно, готично-ренесансні зразки з Сілезії, Богемії або Німеччини.

Варто також згадати картину "Богородиця Неустанної Помочі", яку намалювала сестра Тадея, монахиня-феліціанка зі Львова, яка була вправною художницею-аматоркою.