Точний початок римо-католицької парафії в Годовиці невідомий. Деякі дослідження датують його 13 століттям. Спочатку центральним об'єктом парафії була дерев'яна церква, яка була спалена татарами під час набігу в 1621 році. Через десять років було зведено цегляну будівлю, яку лише 1685 року освятив львівський єпископ Єжи Ґедзенський. У такому вигляді костел проіснував до середини 18 століття.

Руїни, які існують донині, є залишками будівлі, зведеної у 1751-1758 роках, костелу, що представляє стиль пізнього бароко. Його заснував парафіяльний священик сусідньої Наварри, львівський канонік о. Щепан Мікульський. За проект відповідав відомий на той час архітектор Бернард Меретин. Будівля, ймовірно, послужила зразком для низки споруд, розташованих у різних місцях. Серед них костели в Буську, Лопатині, Коломиї, Раві-Руській та, ймовірно, Бучачі.

Бернард Меретин також відповідає за концепцію дизайну інтер'єру. Однак він співпрацював з такими видатними митцями, як Ян Єжи Пінзель та Мацей Полейовський (скульптурне оздоблення), Олександр Ролінський (настінна поліхромія, яка збереглася донині на своєму первісному місці).

Освячення будівлі відбулося у 1774 році. У 1856 році місцевий мешканець подарував костелу куплену в Моравії ксилографію Скорботної Матері Божої. З цього моменту костел почав ставати все більш популярним місцем марійського паломництва. Одним з них був відомий художник Артур Гроттгер, який згодом увічнив цю подію у своїй картині "Паломництво до Ходовиці". У 1932 році відбулася коронація ксилографії єпископом Болеславом Твардовським. Переселені поляки забрали святий образ з собою у 1946 році. Нині він зберігається у костелі Святого Августина у Вроцлаві.

Джерела різняться щодо того, що відбувалося між закінченням Другої світової війни і фатальною пожежею 1974 р. Кажуть, що деякий час після вигнання польського населення тут діяла греко-католицька парафія, яку радянська влада також ліквідувала і перетворила костел на зерносховище. У різних свідченнях, однак, найчастіше згадується 1961 рік, коли комуністи закрили церкву. Чотири роки по тому більшість творів мистецтва, що зберігалися в церкві, придбала Львівська картинна галерея. Зараз колекція зберігається в Музеї Яна Єжи Пінзеля, який також був заснований у Львові в 1996 році.

У 1974 році сталася пожежа, яка перетворила костел на руїну, подібну до його теперішнього стану. Згоріли дах і більшість склепінь. Підозрюється навмисний підпал.

Архітектура

Будівля розташована на північно-західній околиці села над мальовничим ставом. Наву орієнтовано на захід. Церква традиційно збудована за хрещатим планом. Це однонавна споруда з коротким трансептом посередині і прямокутно зімкнутим пресвітерієм з ризницею за ним, майже дзеркальним відображенням якого з протилежного боку є аналогічний за розмірами ґанок. У нинішньому стані костел позбавлений даху і більшості склепінь. Цікаво, що поліхромія в нижніх частинах стін збереглася у відносно доброму стані.

Додаткова інформація:

До пандемії коронавірусу і до війни в Україні існувала сильна місцева ініціатива, підживлювана місцевими жителями, які хотіли відновити церкву. Однак через ситуацію, що склалася, рух сповільнився. Це не змінює того факту, що в руїнах костелу іноді проводяться богослужіння, а бажання врятувати будівлю, рідкісний зразок західного бароко в цій місцевості, не вмерло.