Давайте розглянемо «Трьох мудреців зі Сходу», зображених Станіславом Самострільником, цистерціанцем з абатства в Могілі поблизу Кракова, та довгу історію молитовника.

Шлях молитовника Ольбрахта Гаштольда до Німеччини

Цей рукопис — безцінна пам’ятка писемності та мистецтва мініатюри. Він зберігається в Університетській бібліотеці в Мюнхені і протягом майже 350 років від моменту створення був невідомий польським читачам. Його історію можна простежити з того моменту, як він з’явився у колекції Фердинанда Орбана ( 1655‒1732), німецького вченого, єзуїта, колекціонера творів мистецтва та книг. У 1802 році його книжковий фонд потрапив до бібліотеки університету в баварському Ландсхуті, а в 1838 році — до Університетської бібліотеки в Мюнхені. Звідти молитовник у 1888 році на умовах депозиту потрапив до Баварського національного музею, а в останні роки повернувся до колекції мюнхенської бібліотеки.

Невідомо, як рукопис опинився на території сучасної Німеччини. Він міг потрапити туди, будучи успадкованим послідовно Барбарою Радзивілловною, дружиною Станіслава, останнього з Гаштольдів, її другим чоловіком, останнім Ягеллоном, Сигізмунда Августа, його родичів, Вазів, а потім — до Віттельсбахів з лінії рейнських палатинів через шлюб принцеси Анни Катерини Вазівни ( 1619‒1651), дочки Сигізмунда III, з князем Філіпом Вільгельмом ( 1615‒1690). Сповідником його сина , о. Яна Вільгельма (1658‒1716), був саме Фердинанд Орбан, перший відомий власник цього твору з часів засновника. Молитовник міг також потрапити до закордонної колекції , розділивши долю багатьох інших книг із польських бібліотек , розграбованих шведами під час «потопу» у середині XVII століття.

Станіслав Самострільник та його молитовники

Перша згадка про Молитовник Ольбрахта Гаштольда в польських документах датується 1874 роком і походить від Йозефа Лепковського ( 1826‒1894, археолога, історика, енциклопедиста). Рік по тому князь Владислав Чарторийський (1828‒1894) намагався викупити цю книгу, на жаль, марно.

Створений у 1528 році молитовник є одним із чотирьох «найвизначніших» творів Станіслава Самострільника ( бл. 1490‒1541), що збереглися донині. Усі вони прикрашають колекції за межами Польщі. Сьогодні ці молитовники носять імена своїх фундаторів: Зигмунта I Старого ( 1524, Лондон, Британська бібліотека), королеви Бони ( 1527, Оксфорд, Бодліанська бібліотека), Кшиштофа Шидловецького ( 1527, нині розділений між Бібліотекою Трівульзіана та Бібліотекою Амброзіана в Мілані) та Ольбрахта (Войцеха) Гаштольда ( 1528, Universitätsbibliothek der Ludwig-Maximilians-Universität, Мюнхен). Твір, замовлений литовським вельможею, як єдиний із них був написаний польською мовою .

Цінні рукописи виникли в той час, коли «мистецтво розпису книг» поступово відходило в минуле через винахід і поширення друку та ксилографічних відбитків. Прикрашена та написана вручну книга стала розкішним товаром , доступним лише найзаможнішим клієнтам, які могли собі дозволити багатомісячну роботу групи художників та переписувачів.

Молитовник Ольбрахта Гаштольда — короткий опис

Молитовник формату «октаво» містить 232 аркуші з високоякісного пергаменту — веліну, розміром 17,7 × 12,9 см, краї аркушів позолочені. У дерев’яній палітурці, обтягнутій амарантовим оксамитом, він має розміри 18,3 × 13 см. Обидві обкладинки прикрашають по п’ять чотиригранних металевих накладок із позолоченого срібла, із сценами зі Старого Завіту: на передній — Ной із синами, Каїн і Авель, Самсон із левом та збирання манни євреями, посередині — постать первосвященика; на задній — Давид і Голіаф, Юдита з головою Голофернеса, Гедеон і Мойсей, який отримує скрижалі з 10 заповідями, посередині — Авраам. На срібних застібках зображені Єва та Адам. Рукопис написаний декоративним ренесансним франктурним шрифтом ( різновид готичного шрифту) на аркушах із золотим лініюванням, у обрамлених полях.

Підписаний на кількох сторінках: SCP ( Stanislaus Claratumbensis pinxit, від латинської назви монастиря в Могілі — Clara Tumba) та точно датований на одній зі сторінок: 1528 . Текст складається з трьох окремих частин: «Духовна вершина» ( сторінки 1‒90), «Години про Пресвяту Діву Марію» ( сторінки 91‒205), «Молитви до обраних святих» ( аркуші 207‒230).

Цей вишуканий молитовник прикрашають 16 повносторінкових мініатюр у бордюрах ( декоративній рамці), завершених зверху аркою. Це, відповідно: Христос, що стоїть у гробниці, Святий Єронім, Благовіщення, Відвідання Єлизавети, Поклоніння Немовляті, Благовіщення пастухам, Поклоніння трьох царів, Різанина немовлят, Втеча до Єгипту, Принесення до храму, Святий Войцех, Святий Миколай, Свята Анна Самотретя, Свята Варвара, Свята Катерина, Святий Христофор.

Багато сторінок прикрашають повносторінкові бордюри з рослинними та спіральними мотивами на золотому тлі, а також декоративні поля. Мініатюру на сторінці 161v. (зворотній), що зображує Поклоніння Трьох Царів , оточує різнокольорова бордюра з пишною рослинною гірляндою. Сцена прибуття Трьох Царів до хліва укладена в тісний прямокутний кадр, зверху завершений аркою. Царі разом із свитою людей і тварин підносять свої дари Ісусу, що сидить на колінах Марії. Дитя та Мати здаються збентеженими, відвертаючи погляд від дорогоцінних дарів та пишних гостей. У постаті короля, що стоїть у патику (головний убір), ми бачимо профільну фігуру правителя, відому з портретів короля Сигізмунда Старого.

Криптопортрет правлячого монарха у сцені «Поклоніння трьох королів» був популярним живописним прийомом. Кількість персонажів, блискучі розкішні вбрання та інтенсивність кольорів, що контрастують із золотом, підсилюють радісний, незвичайний настрій події. Декоративний, придворний стиль ілюмінації, характерний для «Самострільника», навіть убогу стайню перетворює на будівлю з аркадами. Пейзажний, живописний фон підкреслює закономірності ренесансної пластичної композиції.

Ольбрахт Гаштольд — найбагатший литовець

Замовник молитовника Ольбрахт (Войцех) Гаштольд ( бл. 1480‒1539), великий канцлер Литви та воєвода Вільнюського (1522), був дружнім із краківським єпископом Петром Томіцьким і добре знав великого канцлера Корони Кшиштофа Шидловецького, перших меценатів «Самострільника» . Ольбрахт Гаштольд походив із знатного литовського роду великоволодільців (який після Городельської унії використовував герб Абданок), що проживав у Гераніонах та Тикоцині. Найбагатша людина на Литві, нагороджена графськими титулами папою та імператором, обіймала дедалі вищі державні посади. Він воював проти татар, Москви (у битві під Оршею) та запекло змагався з Радзивіллами за верховенство у Великому Литовському Князівстві. Він навіть протистояв королю Сигізмунду I Старому як противник унії з Королівством Польським. Син Гаштольда — Станіслав — одружився з Барбарою, дочкою Єжи Радзивілла, майбутньою дружиною короля Сигізмунда Августа.

З чотирьох відомих рукописів «Самострільника» лише той, що був замовлений Гаштольдом, написаний польською мовою, причому йому передувала лише латинська передмова, адресована королю Сигізмунду Старому. Оскільки вона була ідентичною до передмови в молитовнику короля, книга довго вважалася власністю монарха , якого також зображено як Короля у сцені поклоніння. Лише більш глибокий аналіз виявив елементи, які безсумнівно вказують на те, що це молитовник Гаштольда. У оздобленні та тексті кілька разів з’являється герб H/Abdank (W).

Майстерня Станіслава Самострільника — її сліди в молитовнику Гаштольда

Портрет Ольбрахта Гаштольда як засновника та власника молитовника можна побачити вже на першій мініатюрі — він стоїть на колінах біля гробу Христа , з ланцюгом із канцлерським печатним штампом на шиї. На іншій сторінці видно ініціали AG — Adalbertus Gastoldus, поруч із гербом Абданка.

Не всі ілюмінації в рукописі є творінням Самострільника. Дослідники сходяться на думці, що художник виконав живописне оздоблення за допомогою своїх співробітників. Слава та зростаюча кількість замовлень вимагали колективної праці майстерні, що спонукає інтерпретувати ініціали Самострільника S.C. (Stanislaus Claratumbensis), що з’являються у багатьох рукописах, трактувати скоріше як знак майстерні, а не як доказ того, що сцену намалював власноруч.

Незалежно від того, чи були вони виконані особисто Станіславом Самострільником, чи за участю його майстерні, ці барвисті пергаментні твори мистецтва вже майже п’ятсот років зачаровують глядачів своєю світлою красою та точністю виконання. Усі чотири молитовники можна було помилуватися у 2023 році на виставці «Образ Золотого століття» у Королівському замку на Вавелі.