Різдвяна оповідь ілюструється у п'єсі трьома основними сценами: Поклоніння Немовляті, Благовіщення пастухам та Поклоніння трьох царів. У "Молитовнику" Ольбрахта Гаштольда остання сцена, окрім святковості, має ще й сучасний для митця характер. Погляньмо на Мудреців зі Сходу, зображених Станіславом Самостржельником, цистерціанцем з абатства в Могилі біля Кракова, та на довгу історію молитовника.

Шлях молитовника Ольбрахта Гаштольда до Німеччини Рукопис молитовника є безцінною пам'яткою писемності та мистецтва мініатюри. Він зберігається в Університетській бібліотеці в Мюнхені і був невідомий польській публіці майже 350 років після створення. Його історію можна простежити з моменту появи в колекції Фердинанда Орбана (1655-1732), німецького вченого, єзуїта і колекціонера мистецтва та книг. Його книжкова колекція у 1802 році потрапила до бібліотеки університету в Ландсхуті, Баварія, а в 1838 році - до університетської бібліотеки в Мюнхені. Звідти молитовник як депозит потрапив до Баварського національного музею в 1888 році, щоб в останні роки повернутися до колекції мюнхенської бібліотеки.

Достеменно невідомо, як рукопис опинився на території сучасної Німеччини. Можливо, він потрапив у спадок до Барбари Радзивіллівни, дружини Станіслава, останнього з роду Гаштольдів, її другого чоловіка, останнього Ягеллона, Сигізмунда Августа, його родичів, родини Ваза, а потім до Віттельсбахів з Рейнської палатинської лінії через шлюб королеви Анни Катерини Ваза (1619-1651), дочки Сигізмунда ІІІ, з принцом Філіпом Вільгельмом (1615-1690). Сповідником його сина, принца Джона Вільгельма (1658-1716), був Фердинанд Орбан, перший відомий власник твору з часу його створення. Молитовник також міг потрапити до іноземної колекції, розділивши долю багатьох інших книг з польських бібліотек, пограбованих шведами під час "Потопу" в середині XVII століття.

Станіслав Самостжельник і його молитовник Перша згадка про молитовник Ольбрахта Гаштольда в польських документах походить з 1874 року від Юзефа Лепковського (1826-1894, археолог, історик, енциклопедист). Через рік князь Владислав Чарторийський (1828-1894) намагався придбати книгу, але, на жаль, безуспішно.

Написаний у 1528 році молитовник є одним з чотирьох "флагманських" творів Станіслава Самостжельника (бл. 1490-1541), які збереглися до наших днів. Всі вони прикрашають колекції за межами Польщі. Сьогодні ці молитовники носять імена своїх творців: Сигізмунда І Старого (1524, Лондон, Британська бібліотека), королеви Бони (1527, Оксфорд, Бодлеанська бібліотека), Кшиштофа Шидловецького (1527, нині розділений між Бібліотекою Тривульзіани та Бібліотекою Амброзіани в Мілані) та Ольбрахта (Войцеха) Гаштольда (1528, Університетська бібліотека університету Людвіга-Максиміліана, Мюнхен). Твір, створений на замовлення литовського магната, був єдиним, написаним польською мовою.

Цінні рукописи були створені в той час, коли "мистецтво книжкового живопису" повільно відходило в минуле завдяки винайденню та поширенню книгодрукування та ксилографії. Оздоблена і написана від руки книга стала предметом розкоші, доступним лише найбагатшим замовникам, які могли дозволити собі найняти групу художників і переписувачів на довгі місяці.

Молитовник Ольбрахта Гаштольда - короткий опис Молитовник формату "октаво" містить 232 аркуші високоякісного пергаменту-оксамиту, розміром 17,7 х 12,9 см, краї аркушів позолочені. У дерев'яній палітурці, обтягнутій амарантовим оксамитом, вона має розмір 18,3 х 13 см. Обидві обкладинки прикрашені п'ятьма чотирикутними застібками з позолоченого срібла зі сценами зі Старого Заповіту: на передній обкладинці - Ной та його сини, Каїн і Авель, Самсон з левом і збирання манни євреями, з фігурою первосвященика в центрі; на задній обкладинці - Давид і Голіаф, Юдифь з головою Олоферна, Гедеон і Мойсей, які отримують скрижалі з 10 заповідями, з Авраамом в центрі. Срібні пряжки містять зображення Єви та Адама. Рукопис написаний декоративним ренесансним скорописом (варіант готичного шрифту) на сторінках із золотим тисненням, в оправі в рамці.

Підписаний на кількох сторінках: SCP (Stanislaus Claratumbensis pinxit, від латинської назви монастиря в Могилі - Clara Tumba) і точно датований на одній з карток: 1528 р. Текст складається з трьох окремих частин: Духовні вершини (стор. 1-90), Години до Богородиці (стор. 91-205) та Молитви до вибраних святих (стор. 207-230).

Вишуканий молитовник прикрашають 16 мініатюр на всю сторінку в бордюрах (декоративних заставках), закритих вгорі аркою. Вони розташовані в такому порядку: Христос стоїть у гробі, святий Ієронім, Благовіщення, Відвідини Єлизавети, Поклоніння немовляті, Благовіщення пастухам, Поклоніння трьом царям, Вбивство невинних, Втеча до Єгипту, Стрітення у храмі, святий Адальберт, святий Миколай, свята Анна Сельбетс, свята Варвара, свята Катерина, святий Христофор.

Багато сторінок прикрашені облямівкою на всю сторінку з рослинними та спіральними мотивами на золотому тлі та декоративними полями. Мініатюра на арк. 161зв. (на звороті), що зображує Поховання трьох царів, оточена багатобарвним бордюром з пишним рослинним орнаментом. Сцена прибуття трьох царів до стайні укладена у вузьку прямокутну рамку, яка зверху завершується аркою. Царі разом зі свитою з людей і тварин підносять свої дари Ісусу, який сидить на колінах у Марії. Дитина і Мати виглядають наляканими, відводячи погляд від дорогоцінних дарів і егоїстичних гостей. У постаті короля, який стоїть у паллу (головному уборі), бачимо профільний знімок голови правителя, знайомий з портретів короля Сигізмунда Старого.

Криптопортрет правлячого монарха у сцені Поклоніння трьох королів був популярним малярським прийомом. Кількість фігур, блиск багатих костюмів та інтенсивність кольорів, що контрастують із золотом, підсилюють радісний, незвичайний настрій події. Декоративний, придворний стиль ілюмінації, характерний для Самостржельника, перетворює навіть бідну стайню на таємничу будівлю. Пейзажне, живописне тло підкреслює закони ренесансної художньої композиції.

Ольбрахт Гаштольд - найбагатший литовець . Замовник молитовника, Ольбрахт (Войцех) Гаштольд (бл. 1480-1539), великий канцлер литовський і воєвода віленський (1522), був другом краківського єпископа Петра Томіцького і добре знайомий з великим канцлером коронним Кшиштофом Шидловецьким, першими меценатами Самостжельника. Ольбрахт Гаштольд походив з відомого, великодушного литовського роду (з часів Городельської унії - з гербом Абданк), який мешкав у Гієраніонах і Тикоціні. Найбагатша людина Литви, наділений графськими титулами від Папи Римського та імператора, він досягав дедалі вищих державних посад. Він воював проти татар, Москви (в битві під Оршею) і запекло змагався з Радзивіллами за верховенство у Великому князівстві Литовському. Він навіть виступав проти короля Сигізмунда І Старого як противник унії з Польським королівством. Син Гаштольда Станіслав одружився з Барбарою, дочкою Єжи Радзивілла, згодом дружиною короля Сигізмунда Августа.

З чотирьох відомих рукописів "Самострільника" лише той, що був написаний на замовлення Гаштольда, був написаний польською мовою, а передувала йому лише латинська передмова, звернена до короля Сигізмунда Старого. Оскільки передмова була ідентичною до королівського молитовника, книга довгий час вважалася власністю монарха, який також був зображений як король у сцені поклону. Лише глибший аналіз виявив елементи, які незаперечно вказували на те, що це був молитовник Гаштольда. Герб H/Abdank (W) з'являється кілька разів в оздобленні та тексті.

Майстерня Станіслава Самостжельника - її сліди в молитовнику Гаштольда . Портрет Ольбрахта Гаштольда як засновника і власника молитовника можна побачити вже на першій мініатюрі - він стоїть на колінах біля гробу Христа, на шиї ланцюжок з поршнем канцлерської печатки. На іншій картці зображено ініціали AG - Adalbertus Gastoldus, поруч із гербом Абданк.

Не всі ілюстрації в манускрипті є роботою Самостржельника. Дослідники сходяться на думці, що художник створив живописне оздоблення за допомогою своїх співпрацівників. Слава та зростаюча кількість замовлень вимагали від майстерні працювати в команді, що змушує нас інтерпретувати ініціали Самостржельника S.C. (Stanislaus Claratumbensis), які з'являються в багатьох рукописах, як знак майстерні, а не як свідчення того, що він сам намалював цю сцену.

Виконані особисто Станіславом Самостржельником чи за участі його майстерні, барвисті пергаментні витвори мистецтва вже майже п'ятсот років зачаровують глядачів своєю безтурботною красою та точністю виконання. Усіма чотирма молитовниками можна буде помилуватися у 2023 році на виставці "Картина Золотого віку" у Вавельському королівському замку.