У 1881 році в Римі відбулися урочистості з нагоди відновлення культу двох святих апостолів слов'ян у Католицькій Церкві; цей культ проповідував у Римі та за його межами польський монах Пьотр Семененко, знайомий Матейка. У 1885 році він був у Кракові зі своїми проповідями, і не виключено, що саме він міг вплинути на художника. Панслов'янські ідеї, з іншого боку, поширював у найближчому оточенні художника Мар'ян Горжковський. З 1884 року Матейко брав участь у краківському комітеті з відзначення тисячоліття Кирила і Мефодія. Спочатку він мав спроектувати феретон як подарунок від Кракова до Велеграду. Створений феретон було відправлено до Риму, де, на прохання художника, 26.06.1885 р. його освятив Папа Лев ХІІІ. Картина, яка згодом експонувалася у Вавельському соборі, була вивезена до Моравії наприкінці ювілейних святкувань самим Матейком та польською делегацією. Художник не забував про чеське коріння свого роду, що він довів, наприклад, у своїй композиції "Грюнвальдська битва". У середині 1980-х років він також створив кілька ескізів вітражів, які мав намір запропонувати для собору Святого Віта в Празі у зв'язку з його тодішньою реставрацією. На них були зображені святі покровителі Чехії.

Малюнок не є типовим для творчості Матейка. Фронтальне зображення святих, які стоять перед вівтарем, та симетрична композиція свідчать про спробу свідомої архаїзації релігійного живопису, що могло бути пов'язано з офіційним характером дарунку та його вівтарним призначенням. Характерним, у свою чергу, є використання вигадливих і пишно оздоблених античних костюмів для створення багатої кольорової палітри. Особливо цікавим видається формулювання малярем слов'янської політичної програми (можливо, в контексті відмови Австрії надати велеградським святкуванням державного статусу): на задньому плані ми бачимо зображення Ченстоховської Божої Матері, а також орла П'ястів і литовської Пагонії. Під картиною був демонстративний напис: Слов'янам. "Коли Матейко малював обличчя Кирила, - говорив він сам, - він хотів виразити в ньому думку і розум, а в обличчі святого Мефодія - виконання обов'язку і дію. (...) Біля ніг святих лежить розбита статуя Святовида, ясно вказуючи на те, що часи язичницьких вірувань щойно закінчилися" (Ельжбета Матяшевська). Ймовірно, що Матейко намалював меншу і більш ескізну репліку картини на дошці після того, як привіз її до Велеграду. У 1887 році картину було передано до Музею Мєльжинського в Познані (нині Національний музей у Познані).