У тексті згадується королівський привілей, виданий і затверджений на Врашавському сеймі, яким отцям бернардинам у Житомирі було надано ділянку під костел і монастир. Спочатку тут був зведений дерев'яний костел (завдяки старості Ільїнському), який згорів у 1820 році, а на його місці побудували мурований костел. Згадується також коротка фінансова історія монастиря і костелу, а також той факт, що після того, як у 1845 році бернардини пішли у відставку, це місце зайняла Луцько-Житомирська католицька семінарія (Джерело: "Tygodnik Illustrowany", Варшава 1867, T:16, с. 53-54, далі: Цифрова бібліотека Лодзинського університету).