Львів невипадково став місцем проведення Східного ярмарку, адже саме тут у 1894 році відбулася надзвичайно успішна Загальна національна виставка, а у 1916 році – Військова виставка. Після відновлення незалежності та закінчення польсько-більшовицької війни, завдяки ініціативі Торгово-промислової палати, під егідою Міністерства промисловості і торгівлі та Міністерства закордонних справ, зародилася ідея організації міжнародної виставки. Її метою було не лише відродження торгівлі у Львові, але й презентація промислових та виробничих досягнень Пользі та налагодження міжнародної торговельної співпраці.

Робота над реалізацією цієї ідеї почалася дуже динамічно. Вже 3 квітня 1921 року відбулося засідання Тимчасового комітету Східного ярмарку, а менш ніж через два тижні було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Східний ярмарок". Важливою перевагою було те, що в місті залишилась зона проведення попередніх виставок, яка ідеально підходила для організації такого заходу. На місці знесених будівель Національної виставки 1894 року, на так званій Пост-виставковій площі, розташованій на околиці Стрийського парку, було збудовано 130 нових павільйонів, спроектованих видатними львівськими архітекторами, серед яких Євгеніуш Червінський (1887-1930), Мар'ян Никодемович (1890-1952) та Альфред Захарієвич (1871-1937). Нові павільйони, збуловані для ярмарку, вирізнялися елегантним архітектурним стилем і якісними матеріалами. Відвідувачі були в захваті від монументального павільйону Східного ярмарку, павільйону Польського комерційного банку в стилі "ампір" або надзвичайно красивого павільйону фаянсової фабрики в Пацикові біля Станіславова.

Виставкові майданчики площею 220 000 м2 були добре сполучені – вони мали власну залізничну колію від станції Персенківка та мережу доріг до центру Львова та трамвайну лінію. До них були підведені електрика, газ, вода та телефонний зв'язок. Тогочасні газети писали розлогі повідомлення про урочисте відкриття ярмарку. У "Kurier Lwowski" від 23 вересня 1921 року читаємо, що павільйони були завершені майже в останню хвилину, і вся ця подія була: "[...] вражаючим обсягом роботи: стільки павільйонів і ангарів, повних експонатів, що дають барвисте, багатогранне і реальні свідчення інтенсивного виробництва, напруженої праці, яка розростається на місці, де не так давно не було нічого".

У свою чергу, " Gazeta Poranna" від 29 вересня 1921 року так описувала Львів під час ярмарку: "Від ранку до ночі посилений рух кінних екіпажів, возів, автомобілів. Спеціальні трамваї, позначені літерою "Т", переповнені несуться в напрямку площі Східних Торгів. У натовпах перехожих, що блукають вулицями міста, бачимо багато іноземних облич, зустрічаємо групи туристів з усіх куточків Польщі, часто чути розмови іноземними мовами, це свідчить про те, що іноземних гостей у нас не бракує ". Повідомляється про великі черги та тлум біля квиткових кас, а також багатотисячні натовпи відвідувачів.

Також повідомляється, що гості ярмарку прибули вже за вихідні до відкриття, а перед полуднем до міста прибули державні високопосадовці на чолі з маршалом Пілсудським. Їх привітали "гарматним салютом з цитаделі", після цього відбулося богослужіння у Львівському кафедральному соборі, яке провів архієпископ Юзеф Більчевський, на якому був присутній Пілсудський. Потім вирушили на ринкову площу, де гостей привітали "представник уряду, голова Міністерства промисловості і торгівлі д-р Штрассбургер, депутати Сейму, члени парламенту і представники іноземних місій". Мер Львова Юзеф Нойман виголосив промову, в якій розповів про відновлення міста після руйнувань війни та його міжнародну популярність завдяки ярмарку. Президент виконавчого комітету ярмарку, директор Турський, говорив про важливість події як "переломного моменту для розширення польського виробництва" і підкреслив значення Львова на світовій торговій арені. Срібними ножицями, які йому вручив мер Львова, Пілсудський перерізав стрічку перед входом до головного павільйону, урочисто відкриваючи ярмарок. Потім він відвідав усі павільйони та оглянув виставлені товари. А подивитися було на що! Дозвольте надати слово журналістам «Газети Вечірньої» («Gazeta Wieczorna»), у випуску від 25 вересня можна було прочитати такий репортаж:

«Важко повірити, що все, чим заповнено Ярмаркову площу, є результатом лише кількох місяців роботи. Далеко за межами колишнього місця останньої національної виставки розкинулися павільйони та ангари, багато з яких ніби виросли з-під землі. Ряд павільйонів починається відразу біля входу і тягнеться аж до спортивного майданчика «Чорних». Тут є цегляні і дерев'яні будівлі, великі і малі, колективні та окремі підприємства. Представлені сільське господарство, промисловість і торгівля, виставлені товари від найнеобхідніших до предметів розкоші. Тут є інструменти, сировина і готові вироби, є картопля та шоколад, насіння і компоти, сигаретний папір, тютюнове листя і готові сигарети, як з Варшави, так і з Познані. Величезну площу займають всілякі сільськогосподарські машини, локомотиви, автомобілі та паровози. Є окремий французький павільйон, окремий чеський павільйон, а в павільйоні "Промислового синдикату" розміщені чудові зразки, що охоплюють майже всю нашу вітчизняну промисловість. Окремим павільйоном представлено нафтову промисловість, в якому можна побачити повністю обладнану нафтову бурову вишку, яка від сьогодні має запрацювати на повну потужність. На площі також є бар інвалідів та ресторан, де відвідувачі можуть підкріпитися».    

Більш іронічну думку про ярмарок висловив Корнель Макушинський у «Листах зі Львова»:

"Я приїхав до Львова на Східний ярмарок. Про подію так багато написано, що мої три копійки зовсім ні до чого в цій справі, мого листа там не виставлять. Там демонструють солідні вироби, а не фейлетони із піни. Однак мені вдалося зробити кілька так званих спостережень примруженим оком, тому що я дивився на це під кутом. Немає сумнівів, що Східний ярмарок – це зловмисна вигадка Львова, спрямована на Варшаву, щоб дошкулити столиці. Звісно, що так. Варшава вже провела виставку кролів, яблук, слив і хризантем, і все це з добрим смаком, за винятком безглуздих кроликів, які були елегантними, і кроликів, запашних. І такий товстошкірий Львів відразу виставляє на показ техніку, мастила, вугілля, гас, сіль, мило, словом, усяке свинство, негарне, важке, брудне. Те, що він виставив – ніщо, але він радіє цьому, він пишається, він хвалиться. Це взагалі божевільне місто від коренів аж до гілок".

Додамо, що молоді роки Макушинський провів у Львові – навчався у гімназії, а потім в Університеті Яна Казимира. До початку Першої світової війни був літературним керівником Міського театру.

Виставка, яка відбулася загалом 18 разів, від самого початку користувалася великою популярністю. Найкращим за кількістю учасників був 1922 рік (1852 експоненти), а найгіршим – 1933 рік (через фінансову кризу приїхало лише 645 експонентів). Зазвичай виставка тривала від 10 до 12 днів і проходила у вересні, за винятком 1932 і 1933 років, коли вона була організована в червні. У ярмарку брали участь експоненти з Німеччини, Австрії, Чехії, Угорщини, Франції, Румунії, Росії та балканських країн, які торгували металевими виробами, машинами, транспортними засобами, текстилем, харчовою та хімічною продукцією. Французи, наприклад, виставляли хімічну та косметичну продукцію (парфуми, олії, екстракти), а також ляльки та іграшки, причому всі вони, як стверджувалося, були надзвичайно дорогими. Чехи привезли на ярмарок техніку і сільськогосподарські товари, а також хімічну і косметичну продукцію, емальований посуд і ремісничі вироби. Угорщина та Австрія виставляли вироби зі срібла, а також текстиль і трактори. Польсько-американська промислово-торговельна асоціація Union Liberty Co. у Польщі виставила автомобілі Grant Six.

Польська економіка була представлена надзвичайно сильною і конкурентоспроможною на світовому ринку текстильною промисловістю, продукція якої була виставлена у вражаючому павільйоні Східного ярмарку, і яку представляли Союз текстильної промисловості і Національна текстильна асоціація в Лодзі. Нафтова галузь, яка експонувалася в павільйоні "Нафта", мала надзвичайно цікавий асортимент продукції, в тому числі схеми, карти і мапи галузі, різноманітні зразки парафіну або воску, різні види олив і мастил.  Увагу привернула цікава діаграма, що ілюструвала, які продукти можна отримати з 10 кг  сирої нафти. З великим розмахом виступила також польська металургійна та машинобудівна промисловість, яка до війни поступалася лише текстильній промисловості Польщі. Серед експонатів були локомотиви, трактори, плуги, верстати, жатки, молотарки, котли, деревообробне обладнання, чавунне лиття, а також вагони (в тому числі рефрижератори) і паровози, вантажівки і легкові автомобілі. Польські компанії також виставляли хімічну та косметичну продукцію, ліки, вироби з дерева (в тому числі меблі та паркет, а також «портативний будинок, який можна зібрати за 36 годин»). Інтерес викликала також іграшкова продукція (зокрема ялинкові прикраси та меблі для дітей і ляльок). Також можна було побачити прекрасні вироби з мармуру, представлені досі існуючою компанією Marmury Kieleckie (тепер Świętokrzyskie Kopalnie Surowców Mineralnych sp. z o.o.), порцеляни (відома фабрика в Чмелюві) та вироби з фаянсу і теракоти, представлені у вищезгаданому павільйоні "Pacyków", що належить всесвітньо відомій фабриці з такою ж назвою. Сільськогосподарська та харчова промисловість була представлена численними підприємствами з алкогольного, кондитерського та консервного виробництва. Також були представлені добрива та насіння. З'явилися також представники тютюнової, шкіряної, паперової та поліграфічної промисловості. Варто зазначити, що варшавське видавниче агентство "Waw" видало 600-сторінковий інформаційний каталог для відвідувачів виставки. Окрім стендів експонентів, на заході також відбувалися виставки та урочисті демонстрації. У 1926 році, наприклад, відбулася перша загальнопольська будівельна виставка, до складу комітету якої входили мер Львова Юзеф Нойман, віце-мер Леонард Шталь та віце-президент Торгово-промислової палати Ян Рукер. У 1930 році президент Ігнацій Мосціцький нагородив організаторів Золотим хрестом заслуг "За досягнення в організації та розвитку Східного торгового ярмарку у Львові".  

Популярний захід, яким був Східний ярмарок, став мішенню для українських націоналістів. Вже під час першого ярмарку було скоєно замах на Юзефа Пілсудського, який брав участь у церемонії відкриття польського білого орла на вежі Ратуші. Після завершення церемонії, близько 21 години, Пілсудський разом з львівським воєводою Казімєжем Грабовським вийшли з Ратуші і сіли в автомобіль, запаркований поряд. У цей момент 20-річний студент Степан Федак, син відомого львівського адвоката та українського діяча, проштовхнувся крізь натовп, що зібрався, і зробив три постріли через заднє скло автомобіля, два з яких влучили в Грабовського, але не завдали йому серйозних поранень. Федак стріляв з так званого "бельгійця", або Browning FN 1910 – зброї революціонерів і вбивць. На щастя, пістолет заклинило, тож Федак не зміг вистрілити ще раз. Старший патрульний Якуб Скверес кинувся на нього і спробував здолати, та, падаючи, Федак вистрілив вчетверте і поранив себе в груди. Збуджений натовп здійснив би самосуд, якби його не розігнали прикладами гвинтівок поліціянти і солдати, які чергували біля ратуші. Як писала "Gazeta Lwowska" від 25 вересня: "Громадськість і патрульні блискавично кинулися на винуватця злочинного акту і забили б його до смерті, якби не поліція, яка, бажаючи його заарештувати, вирвала його з рук натовпу".

Незважаючи на замах, Маршал не змінив своїх планів – він пішов до театру і відвідав виставу, а пізніше ввечері був присутній на банкеті. Після опівночі він поїхав до лікарні, щоб відвідати пораненого Грабовського. У рамках розслідування, проведеного наприкінці жовтня 1921 року, слідство встановило генезу нападу, який став результатом спланованої акції українських націоналістів. Як зазначалося в матеріалах слідства, підставою для вбивства було бажання "за будь-яку ціну ліквідувати польську владу на сході Малопольщі і відокремити цю частину країни від Республіки Польща з метою створення так званої Західно-Української Республіки". У 1929 році під час візиту на ярмарок міністра промисловості і торгівлі Євгеніуша Квятковського представники з націоналістичної Української військової організації підірвали будинок управління Львівського східного ярмарку, поранивши трьох осіб. Через рік підпалили трибуни прилеглого до ярмарку спортивного клубу, а в ході розслідування з'ясувалося, що націоналісти планували підпалити також будівлі Східного ярмарку.

Східний ярмарок був подією великого економічного значення і відігравав значну роль у міжнародному торговельному обороті. Ярмарок також мав сприяти розвитку польської економіки та міжнародним відносинам. Цю роль він виконував майже два десятиліття, аж до початку Другої світової війни. Через початок війни не здійснилися ці плани і сподівання, як-от, висловлені Генриком Збєжховським у вірші, опублікованому у номері сатирично-політичного тижневика «Щутек» («Szczutek») від 22 вересня 1921 року, присвячений першому ярмарку:

Коли на східних ярмаркових площах,

З чужих і далеких громад.

З'їдуться купці

Від Румунії до Китаю.

Такі чудові мрії сплітаються,

Муза каже мені:

Східний ярмарок – це початок

наших кращих, світліших днів....