Пейзаж "Старий млин" [1906 р., олія, полотно, 62 х 80 см, підписано л.д.: С. Жуковский 1906 (напис російською мовою кирилицею), Національний художній музей в Одесі, інв. номер Ж - 500, Одеса, Україна]. Одним з улюблених мотивів Жуковського була вода, старий млин або гребля. Він дуже любив малювати мости, паркани, сараї, дровітні, купи дров на селянському подвір'ї. Як живописця, його п'янили кольори старої деревини, відтінки фіолетового, сріблястого, теплої охри, коричневого і червоного, іноді темного і неосвітленого. У 1906 році художник написав роботу "Старий млин", яку завдяки своїй художній цінності можна з упевненістю вважати ще однією перлиною в його творчому доробку. Правий кут і центр картини займають старий млин - невеликий дерев'яний будиночок - і велике дерев'яне колесо, з якого падає вода. На передньому плані вода невеликої річки з обох боків обмежена дерев'яними парканами. За млином видніється невеликий пагорб, з-за якого проступають темно-сині силуети котеджів і дерев.
Художник обрав час сутінків, коли небо наповнене світлом, але на землі вже лежать сині та блакитні тіні. На задньому плані ще мерехтять легкі, напівпрозорі кольори світло-сірого, блакитного та світло-фіолетового. Натомість на передньому плані вже падають тіні від будівлі та її двосхилого даху, а дверні та віконні прорізи стають темно-коричневими, темно-синіми та сірими. Верхня частина неба все ще біла, а нижня - забарвлена у відтінки блідо-блакитного та блідо-рожевого. На цьому тлі всі верхні силуети та обриси мають графічну чіткість, тоді як деякі об'єкти в нижній частині композиції залишаються майже розтопленими в кольорі та ефірі сутінків, що падають. Водна поверхня невеликого вигину річки написана м'яко, ніжно, плавно і нагадує ефект старого дзеркала, яке все ще відображає предмети, світло і тіні. Спокій порушують легкі сріблясті брижі, що виникають від води, яка падає з млинового колеса, і м'яко розтікаються по гладенькій, спокійній поверхні. Шар ґрунту, дошки будівлі та огорожі намальовані динамічними мазками в техніці "імпасто". Текстура цих об'єктів виглядає так, ніби картина була вирізьблена. Старе дерево передано в красивій гамі сріблястих, фіолетових, сірих і коричневих тонів. Останні відблиски вже невидимого сонця падають на схили даху, млинове колесо та воду, надаючи будівлі чарівності. Уся композиція картини передає чудову атмосферу, що походить від тиші та спокою вечірнього пейзажу. Повітря наповнює кожну частину простору. Його вологість пом'якшує силуети та кольори, що додає цій картині чогось загадкового. Що відчував сам художник, коли обрав мотив покинутого млина? У цьому пейзажі Жуковський досягнув емоційного ефекту завдяки чистим можливостям пленерного живопису, стимулюючи живописне мислення глядача та його уяву.