Пейзаж "Зима" [1910, олія, полотно, 45 х 67 см, підписано п.д.: С. Жуковский 1910, напис кирилицею російською мовою], Національний художній музей в Одесі, інв. № З-496, Одеса, Україна] У наступний період творчості Жуковський використовує імпресіоністичну техніку та досвід навчання на пленері. Про це свідчить картина "Зима" (1910). Тут мотив снігу та зимової атмосфери використовується для реалізації пленерних та імпресіоністичних прагнень художника. Загалом художник трактує цей пейзаж як етюд.
Лінія горизонту на картині розташована високо і частково прихована за узліссям лісу. У правому верхньому куті видно фрагмент поля, вкритого білим снігом, і частину бірюзового яскравого неба. На задньому плані - гайок дерев сріблясто-сірого та світло-коричневого кольорів. З глибини снігового простору, по діагоналі переднього плану, стрімко витікає невелика річка, не вкрита льодом. Її прохолодна і кришталево чиста вода виблискує на зимовому сонці всіма відтінками синього і блакитного.
Мазки пензля точно відповідають окремим тонам: вони створюють світло, простір, чітку текстуру та живу атмосферу. Жуковський сміливо поєднує у своїй палітрі контрастні теплі та холодні кольори. Береги, що омиваються швидкоплинною водою, мають охристий, темно-коричневий та оливковий відтінки. Відображення світло-коричневих обрисів дерев у воді також контрастує з холодною гамою темно-синіх і бірюзових кольорів, сонячними проблисками і блакитними відблисками від снігу по обидва боки берега. Красу цього мотиву підсилює колір білого снігового покриву. На ньому відбивається блакитна та бірюзова декоративна графіка тіней дерев і шарів снігу, що лежить на березі. Можна стверджувати, що в цій роботі характерний ідилічний характер зображення можна побачити в кольорах і чарівній атмосфері, яка наповнює кожну частину картини. Саме звідси, за словами глядачів, походить чарівна чарівність картин художника.