Надгробні пам'ятники трьом героям Листопадового повстання, які збереглися на кладовищах в Україні, були відреставровані за кошти Міністерства культури та національної спадщини. Два з них знаходяться на Личаківському кладовищі у Львові, третій – на кладовищі в Лопатині.


Надгробий пам’ятник  Северина Гощинського (1803-1876), громадського діяча, повстанця, письменника і поета-романтика, у 2014-15 роках був відреставрований. Його віршований роман "Канівський замок" (1828), присвячений подіям Коліївщини - гайдамацького повстання в Україні 1768 року – є одним з найважливіших творів епохи романтизму.

Гощинський був членом гуртка "Sprzysiężenie" Петра Висоцького. У ніч з 29 на 30 листопада 1830 року, він разом з іншими молодими співучасниками взяв участь у нападі на штаб-квартиру великого князя Костянтина у варшавському Бельведері. Ця подія стала поштовхом до початку Листопадового повстання. У званні капітана Гощинський воював у корпусі генерала Юзефа Дверницького. Брав участь у битвах під Сточеком і Новою Весою. Після капітуляції Варшави перейшов прусський кордон разом з корпусом генерала Рибінського – цей момент він описав у вірші "Вихід з Польщі". Повернувшись до Польщі після багаторічної еміграції у 1872 році, Гощинський оселився у Львові. Помер 25 лютого 1876 року і похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Вражаючий надгробний пам'ятник з надприродно великою фігурою покійного, що сидить у кріслі, встановлений на високому постаменті, є роботою видатного львівського скульптора Юліана Марковського. Пам'ятник знаходиться неподалік від центрального входу кладовища, на Алеї заслужених. За формою він не нагадує надгробки, а радше є типовим для міського простору пам'ятником.

Пам'ятник було відновлено завдяки зусиллям Фонду культурної спадщини, за кошти програми Міністерства культури і національної спадщини "Охорона культурної спадщини за кордоном". Польсько-українську команду реставраторів очолив Бартош Марковський. Варто зазначити, що реставраційні роботи на Личаківському кладовищі проводяться системно з 2008 року, на основі меморандумів про взаєморозуміння, підписаних представниками Міністерства культури і національної спадщини з представниками міської влади Львова.

Роботи проводяться за підтримки Департаменту культурної спадщини за кордоном та воєнних втрат Міністерства культури та національної спадщини у співпраці з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради та керівництвом історичного некрополя.

Пам'ятник Юліану Костянтину Ордону

У 2016 році програма реставраційних робіт на Личаківському цвинтарі, яку виконував Фонд культурної спадщини за фінансової підтримки Міністерства культури та національної спадщини, включала тринадцять надгробків. Одним з найбільших викликів, з яким зіткнулися польські та українські реставратори, які працювали під керівництвом Анни Штимельської-Карчевської, був пам'ятник Юліану Костянтину Ордону (1810-1887), листопадовому повстанцю, кавалеру Срібного хреста ордену Virtuti Militari. Під час повстання та оборони Варшави, командував артилерійською батареєю в редуті № 54, який підірвали 6 вересня 1831 р. У вірші "Редут Ордона" його смерть описав Адам Міцкевич. Насправді Ордон не загинув. Після повстання він залишився в еміграції. Закінчив життя самогубством у Флоренції, а його тіло привезли до Львова завдяки зусиллям інженера Людвіка Осташевського та скульптора Тадеуша Баронча. Талановитий скульптор Тадеуш Баронч спроектував пам'ятник для могили Ордона, на Алеї Заслужених у вигляді обеліска пірамідальної форми, увінчаний орлом. Біля підніжжя обеліска поранений лев підіймається до бою.

Через погіршення стану здоров'я та прогресуючу хворобу очей, Баронч не зміг завершити роботу над меморіалом. Пам'ятник, за його проектом, був створений у майстерні іншого львівського скульптора, Юліана Марковського. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 29 листопада 1896 року, у 65-ту річницю Листопадового повстання. За словами Олександра Мединського, автора видання 1937 року "Львів. "Ілюстрований путівник по Личаківському цвинтарі", опублікованого у Львові в 1937 році, прах героя був поміщений в нішу пам'ятника разом з багато декорованим рукописом, який проголошував: "Встановленням цього пам'ятника ми віддали заслужену шану не лише хороброму офіцеру, героїчному захиснику Вітчизни Юліану Костянтину Ордону, але й усім тим, хто в боротьбі за свободу і Вітчизну загинув або, мандруючи завжди і скрізь, віддав своє життя в жертву за визволення Польщі та втілення наших ідеалів. Посилаймо їм по той бік, слова розради та пошани – Польща ще не втрачена".


Пам'ятник генералу Юзефу Дверницькому

Третій пам'ятник, про який йде мова, присвячений генералу Юзефу Дверницькому. Це один з найважливіших пам'ятників, пов'язаних з польською армією і національними повстаннями, знаходиться у Львівській області. Генерал Дверницький, командир кавалерії під час Листопадового повстання, після еміграції до Франції, повернувся до Польщі у 1848 році і оселився у Львові. Літні місяці він проводив у Лопатині в палаці графа Адама Замойського, де і помер 23 листопада 1857 року.

Місце вічного спочинку генерала отримало гідне облаштування. Могила складається з плити, саркофага зі скульптурою лева. На плиті викарбувано напис: "Юзеф Дверницький – генерал Війська Польського – 1857". Над написом – хрест, на тлі якого зображені військові емблеми (прапор, жерло гармати, шабля, меч). На саркофазі, на якому стоїть лев, напис: "Юзефу ДВЕРНИЦЬКОМУ – генералу польських збройних сил – кавалер польського хреста і французького ордена Почесного легіону – переможець у 1831 році під Сточеком і Куровом, а в 1814 році під Монмартром, народився у Варшаві 19 березня 1779 року – герой битви і головнокомандувач, на честь і славу – пам'ятник, заснований вдячними співвітчизниками і ветеранами в 1861 році і закладений в 1863 році" і декорований барельєфними обладунками та символами Віри, Надії та Любові.

Гранітний лев опирається на жерло гармати та урну, вкриту флером та вінком. Взірцем огорожі стали чотири стволи гармат великого калібру часів повстання 1830-1831 років, з’єднані залізними прутами з прикріпленими залізними кавалерійськими списами.
На стволах написи назв переможних битв. Відтоді, як у 1867 році у Львові було засноване польське гімнастичне товариство "Сокіл", гробниця залишилася під його опікою.

У період поділів Польщі її відвідували численні екскурсії, особливо молодь, для якої генерал Дверницький був національним героєм, символом доблесті у боротьбі за вільну Вітчизну.

Під час обох воєн пам’ятка не зазнала значних руйнувань, а в 1990-х роках, коли Лопатин опинився в межах нової української держави, були проведені реставраційні роботи. Кошти на реставрації були виділені Управлінням Уповноваженого уряду у справах польської культурної спадщини за кордоном, яке діяло при тодішніх структурах Міністерства культури. У 2016 році пам'ятку було повністю відреставровано зусиллями Фундації «Мости» за кошти Програми Міністерства культури і національної спадщини «Охорона культурної спадщини за кордоном».  Команду польських реставраторів очолив Бартош Марковський.