Руїни костелу та обеліски Заборовських у Личківцях

Проїжджаючи вздовж Медоборівського хребта зі Скалату до Гусятина, неможливо не помітити великі руїни барокового костелу в селі Личківці. В околицях костелу також знаходяться два цікаві обеліски, встановлені в першій половині 19 століття з ініціативи родини Заборовських, власників місцевого маєтку. Найвідомішим представником цієї родини був поет Тимон Заборовський – «бард з Медоборів».

Костел у Личківцях був збудований у першій третині 18 століття на кошти власника села Анджея Кавецького, який кількома роками раніше запросив сюди єзуїтів. Матеріал для його будівництва, ймовірно, був використаний від руїн замку, що стояв поруч. Вцілілий фрагмент замкового муру з часом перетворили на каплицю ("грот Діви Марії"), яку в останні роки відреставрували, але, на жаль, у вкрай непривабливий спосіб.

Архітектура будівлі відрізняється стриманістю, порівняно з іншими храмами, споруджені в Червоній Русі та на Поділлі в цей період. Єдиними елементами, що оживляють суворий фасад костелу, є шість пілястр у великому порядку та кам'яний рельєфний портал зі стилізованим гербом ордену єзуїтів і датою 12 травня 1728 року (ймовірно, дата початку будівельних робіт). Фасад увінчаний трикутним фронтоном, фланкований двома сліпими башточками.

Після того, як польське населення покинуло Личківці, костел перетворили на склад. Ще кілька років тому, будівля була вкрита дахом з башточкою, що обвалився і тепер костел являє собою лише периметр стін без даху, а всередині – руїни та хащі. Серед цегли та залишків стельових балок можна знайти коломийську черепицю, якою накрили дах костелу після ремонту 1920-х років.

Обеліски Заборовських

Недалеко від костелу знаходяться два монументальні обеліски, встановлені родиною Заборовських, власники Личківців у першій половині 19 ст. Один з обелісків вшановує пам'ять капітана польської армії Міхала Заборовського, який загинув у 1812 р. під Можайськом під час експедиції на Москву. Він має форму високого шпиля, встановленого на п'єдесталі і увінчаного старовинним шоломом. З двох сторін постаменту розташовані рельєфи із зображенням стилізованих лицарських обладунків.

Другий обеліск присвячений жертвам епідемії холери, яка вразила Личківці у 1830-1831 роках і, згідно з написом, забрала життя майже 200 мешканців села. Обеліск має форму колони, увінчану статуєю святого (ймовірно, Архангела Михаїла), від якої до наших днів збереглися лише ноги та металевий хрест. Фрагменти розбитої фігури можна побачити в траві біля обеліска.

Ще до Другої світової війни на костельному цвинтарі було кілька інших надгробків, пов'язаних з родиною Заборовських, зокрема поета Тимона Заборовського, його батьків і дядька, а також генерала польської армії Яна Шептицького, який був їхнім родичем і похований у крипті костелу. На жаль, вони не збереглися до наших днів.

"Бард Медоборів"

Найвідомішим представником роду Заборовських був поет Тимон Заборовський, який народився в Личківцях у 1799 році. Після закінчення Кременецького ліцею він на кілька років оселився у Варшаві, а потім повернувся до родинного маєтку. За нез'ясованих до кінця обставин він потонув у річці Збруч, що протікає поблизу Личківців, де в той час проходив австрійсько-російський кордон.

Його поезія представляла перехідний етап між класицизмом і романтизмом. Він охоче звертався до бурхливої історії Поділля та Русі. Найвідомішими його творами були "Подільські думи" та "Завоювання Києва" (присвячена експедиції Болеслава Хробри 1018 року).

Варто згадати, що розпорошені твори Тимона Заборовського були зібрані і видані в 1936 році в одному томі Марією Данилевич-Зелінською. З 1939 року і до своєї смерті у 2003 році вона жила в еміграції, спочатку у Великій Британії, а згодом у Португалії. Вона була дуже заслуженою бібліотекаркою в еміграції, а також, засновницею і багаторічною директоркою Польської бібліотеки в Лондоні, яка зараз є частиною Польського суспільно-культурного центру в Лондоні.

Від Збруча до Одера

До початку Другої світової війни в Личківцях проживало близько 1500 поляків і 500 українців. Майже всі польські мешканці покинули село в 1945-46 роках в рамках примусової еміграції. Вони переважно оселилися в селі Вєжбова в Болеславському повіті Нижньої Сілезії. Там вони зайняли занедбану євангельську церкву, в якій розмістили елементи депортованого церковного начиння з Личковець. Показово, що після війни костел у Вєжбовій отримав таку ж назву, як і костел в Личківцях – Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

Інша група мешканців Личківців оселилася в селі Ружиця в Ґоленівському повіті Західного Помор'я. Серед них була сім'я Квятковських, яка одразу після вступу Червоної армії 17 вересня 1939 року, ризикуючи життям, рятувала таблицю з орлом, що висіла на міській раді в Личківцях. Ця таблиця, на щастя, була врятована під час радянської та німецької окупації, і зараз вона експонується в Регіональному музеї в Голенюві.