У 1888 році було прийнято рішення про будівництво нового католицького храму в Ризі. Існуючий костел Матері Божої Скорботної вже не був достатнім для зростаючої громади віруючих. Підготовку проекту доручили випускнику Ризького технічного університету Флоріану Вигановському. Роботи просувалися планомірно - вже в 1890 році новий костел був накритий, через рік були завершені обидві вежі і склепіння, а в 1892 році були проведені внутрішні оздоблювальні роботи. Костел збудований у неоготичному стилі, кожна деталь його оздоблення була ретельно продумана.

Особливо цінними є вітражі, виготовлені на кошти вірян. Вони були виготовлені у Варшаві, у відомій майстерні "Św. Łukasz" графині Марії Любеньської. Фундаторами цих декоративних віконних заповнень були корпорації польських студентів Ризької політехніки "Арконія" та "Велеція", родини Огінських, Солтанів, Бінгів, Ротертів та Сіткевичів, а також окремі жертводавці, зокрема архітектор Флоріан Вигановський.

На жаль, значна частина вітражів була знищена восени 1944 року, коли німці підірвали розташований поруч віадук. Зруйноване скління поступово замінили новим у 1958, 1968 і 1976 рр. Були зроблені копії, що повторювали оригінальні композиції, але зі зміненими постатями святих.

Роботи виконані у 2024 році.

Відреставровано два вітражі над бічними входами на церковну паперть. Об'єкти були створені у 1892 р. і встановлені в однакових п'ятнадцятивіконних фрамугах з ліпними дерев'яними обрамленнями у неоготичному стилі. Обидва фрамуги були скомпоновані у вигляді вписаних кіл з чотирилисними рукавами. Центральне поле містить символи, а два зовнішні нижні поля - герби. Решта чотири пелюстки центральної розетки та вітрила були заповнені рослинним орнаментом, характерним для періоду модерну. Один з вітражів фінансувала студентська корпорація "Велеція", інший - корпорація "Арконія", і саме їхні герби знаходяться в нижніх кутах.

Стан збереження вітражів був поганий. Порівняно з іншими вікнами у церкві, вітражі на паперті не мали захисного засклення з розпіркою. Вітражні поля ззовні були захищені заскленням без дистанційної рамки, яке в багатьох місцях потріскалося і протікало. Найбільше постраждали зовнішні поверхні засклення, які піддавалися впливу атмосферних явищ і не мали вільного випаровування вологи. Вітражі були сильно забруднені, вкриті тріщинами і порожнинами, деформовані, з численними щілинами між свинцевими лиштвами і склом. Забруднення значно обмежувало проходження сонячного світла. Дерев'яні рами також мали незначні дефекти і тріщини, їх кілька разів перефарбовували.

В рамках виконання завдання історичні вітражі та дерев'яні рами були повністю відреставровані та законсервовані. Об'єкти були очищені, а потріскане оригінальне скло було заклеєне. Відтворено відсутні фрагменти вітражів - найбільшого обсягу реконструкції потребували чотирикутники із зображенням гербових щитів, які під час попередніх ремонтів були доповнені склом, залишивши елементи первісної композиції. Після ремонту свинцевої решітки чотирикутники були зашпакльовані з обох боків скляною замазкою, щоб надати їм більшої жорсткості, а вітражі були встановлені в законсервовані дерев'яні рами. Соснові доповнення до дубових рам, які були зроблені під час попередніх ремонтів і перебували в доброму стані, залишили на місці. Зовнішні металеві решітки були замінені на захисне скління з одного листа безпечного скла. Проведені роботи дозволили відновити первісну іконографічну програму та естетичні якості вітражів, а також захистити їх на довгі роки.

Виконавець: Тіффані Урста Кайєтан Штадтмюллер

Проект завершено.

Консерваційні роботи були проведені у 2024 році в рамках стратегічної програми Інституту Полоніка "Захист польської культурної спадщини за кордоном".