Станіслав Борчик (1907-1997), народився в Саноку, помер у Лондоні, польський державний діяч у вигнанні. До Другої світової війни був кадровим офіцером. Брав участь у вересневій кампанії 1939 року, коли потрапив у полон і перебував в Офлагу VII А в Мурнау до 1945 року. Після Другої світової війни залишився в еміграції. Звільнився з армії у званні майора (отримав звання 1946 року). Був активістом Союзу польських ремісників і робітників та членом Польської соціалістичної партії (ППС), головою відділу у справах емігрантів у Виконавчому комітеті національної єдності (1970-1971), міністром у справах емігрантів (1972-1973), міністром без портфеля (1976-1978) та міністром фінансів (1978-1986), міністром фінансів (1986-1989). Також був членом П'ятої (1973-1977), Сьомої (1983-1988) та Восьмої (1989-1991) Національних Рад Республіки Польща, Головою Верховної Палати Контролю у вигнанні (з 1989 року). Він був останнім головою Палати у вигнанні і провів її ліквідацію, закінчивши свою роботу на посаді президента 8 грудня 1991 року.