Архітектор, народився 31 травня 1893 року в Зґєжі. Син пастора місцевої євангелічної парафії Ернста Вільгельма Бурше та Марії Матильди, уродженої Гармель. Закінчив гімназію у Варшаві в 1913 році. Потім вивчав архітектуру в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, яку закінчив у 1918 році. Під час навчання в Росії проходив стажування в майстерні архітектора Мар'яна Лалевича. У 1922 році закінчив архітектурний факультет Варшавської політехніки. Викладач Жіночої архітектурної школи св. Ноаковського. Член правління Об'єднання польських архітекторів. Заарештований гестапо 16 жовтня 1939 року. У травні 1940 року відправлений до концтабору Заксенгаузен, а потім до Маутгаузен-Гузен. Після Другої світової війни працював у відділі історичної архітектури Бюро реконструкції столиці та головним конструктором у Майстерні охорони пам'яток. Помер у 1965 році від туберкульозу. Був двічі одружений, мав трьох дітей. Серед його найважливіших проектів у Варшаві: будівля Польської вчительської спілки на Вибжезах Костюшківських, реконструкція Барської сторони Староміської площі, реконструкція костелу Святої Трійці та співавторство у післявоєнній реконструкції інтер'єрів Палацу Ради міністрів.