Архикатедральний костел Успіння Пресвятої Богородиці, який зазвичай називають Латинським собором (для того, щоб відрізнити його від Вірменської катедри), є однією з найдавніших культових архітектурних споруд Львова. Його історія сягає середньовіччя та нового розташування міста Казимиром Великим у 1356 році. Побудований приблизно у 1360 році, храм був освячений у 1481 році. Первісно готична будівля набула сучасного вигляду під час реконструкції, проведеної у другій половині XVIII століття львівським архієпископом Вацлавом Ієронімом Сєраковським. У той час було перебудовано старі бічні каплиці і зведені нові, зокрема каплиця Святого Йосипа, в якій знаходиться різдвяний вітраж.  

Латинська катедра мала кольорові вітражі ще у 15 столітті, але вони не вціліли під час пожежі,  яка знищила майже все місто у 1527 році. Існуючі нині вітражі створені на зламі ХІХ-ХХ століть.

Характерна для тогочасної пам'яткоохоронної доктрини тенденція реставрації та навіть перебудови пам'яток у дусі епохи, в якій вони були створені, залишила свій відбиток і на Латинській катедрі. Рішення про часткову реставрацію та повернення до готичного стилю собору, особливо його пресбітеріальної частини, було прийнято восени 1889 року. Неоготика, яка тоді вважалася синонімом шляхетної давнини, латинської та польської, мала підкреслити оригінальні риси собору, які були втрачені в період бароко. Під час робіт, що проводилися між 1892 і 1899 роками, вікна пресвітерію були заповнені різнокольоровими вітражами. Створено композиції патріотичного забарвлення, що поєднують історичну та релігійну тематику. Авторами вітражів були такі художники, як Юзеф Мехоффер, Теодор Аксентович та Едвард Ігнацій Лепші. Вітраж зі сценою Різдва знаходиться в каплиці св. Йосипа, розташованій на південній стороні пресбітерію. Зображення, обрамлене неоготичним бордюром, базується на традиційній композиційній схемі – новонародженого Ісуса, оточують схилені над ним Марія та Йосип. Постаті зображені на фоні пейзажу з рослинами та давньою архітектурою. Найважливішим кольоровим акцентом є вбрання зображених – синій плащ Богоматері та червоний Йосипа. Усе це осяяне золотистим кольором фігури немовляти Ісуса та німбів. У нижній частині вітража вміщено фундаційний напис «Завдяки старанням Братства Пресвятої Трійці, 1898 р.».  Вікна бічних каплиць також були тоді заповнені вітражами, які є самостійними творами по відношенню до ансамблю, розташованого в пресбітерії. Тематично вони пов'язані насамперед з присвятою окремих каплиць і не утворюють стилістично чи тематично єдиної групи творів.   

У другій половині XVIII століття, коли була збудована каплиця Святого Йосифа, вітражі вже не були популярними у оздобленні інтер'єру. Тому їх не використовували для оздоблення вікон цієї каплиці. Вітражі з'явилися тут лише в кінці ХІХ століття, під час оновлення собору в неоготичному стилі.

Поряд з описаною різдвяною сценою, на другому вікні було зображено "Втечу до Єгипту". Обидві композиції були профінансовані катедральним братством Пресвятої Трійці у 1898 році і виготовлені фірмою з Інсбрука «Tiroler Glasmalerei und Mosaik Anstalt». Однак ім'я художника, який створив ці вітражі, невідоме. Стилістично в різдвяному вітражі відчувається вплив неоготики, виражений переважно в декоративному обрамленні композиції. Однак техніка виконання відрізняється від готичних вітражів. Фігурні частини, виготовлені з великих шматків скла та невелике значення свинцевих з'єднань для всієї композиції, скорше нагадують вітражі, популярні в Європі у XVI-XVII століттях.