Архикатедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці, відомий як Латинська катедра (щоб відрізнити його від Вірменської катедри), є однією з найстаріших сакральних архітектурних споруд у Львові. Його історія сягає середньовіччя та інкорпорації міста Казимиром Великим у 1356 р. Костел, який будувався приблизно з 1360 р., був освячений у 1481 р. Первісно готична будівля набула сучасного вигляду під час реконструкції, проведеної у другій половині 18 ст. львівським архієпископом Вацлавом Ієронімом Сєраковським. У цей час були перебудовані старі бічні каплиці і зведені нові, зокрема каплиця Святого Йосипа, яка містить вітражне різдвяне вікно.

Латинська катедра, ймовірно, мала барвисті вітражі ще у 15 ст. Однак ці витвори мистецтва не вціліли під час пожежі, яка знищила майже все місто у 1527 році. Існуючі нині вітражі були створені на зламі 19-20 століть.

Характерна для тогочасної пам'яткоохоронної доктрини тенденція реставрації або навіть перебудови пам'яток у дусі епохи, в яку вони були створені, наклала свій відбиток і на Латинську катедру. Рішення про часткову реставрацію та реготифікацію собору, передусім його пресвітерії, було прийнято восени 1889 року. Неоготика, що розглядалася в той час як синонім шляхетної старовини, латинської та польської, повинна була виявити оригінальні риси собору, втрачені в період бароко. Під час робіт, проведених у 1892-1899 роках, вікна пресвітерії були заповнені безліччю різнокольорових вітражів. В результаті вийшла патріотична композиція, що поєднує історичну та релігійну тематику. Авторами вітражів були такі художники, як Юзеф Мегоффер , Теодор Аксентович та Едвард Ігнацій Лепші. Вітраж з різдвяним сюжетом знаходиться в каплиці св. Йосипа, розташованій на південній стороні пресвітерії. Зображення, обрамлене неоготичним бордюром, базується на традиційній композиційній схемі. Розташований на осі, новонароджений Ісус оточений Марією та Йосипом, які схилилися над ним. Постаті зображені на тлі простого пейзажу з елементами рослинності та старовинної архітектури. Найважливішим кольоровим акцентом є вбрання зображених - блакитний плащ Діви Марії та червоний Йосипа. Усе це осяяне золотистим кольором постаті немовляти Ісуса та німба. У нижній частині вітража розміщено фундаційний напис "Стараннями Братства Пресвятої Трійці, 1898. "Вікна бічних каплиць також були тоді заповнені вітражами, які є самостійними творами по відношенню до ансамблю, розташованого в пресвітерії. Тематично вони пов'язані насамперед з покликанням окремих каплиць і не утворюють стилістично чи тематично єдиної групи творів.

У другій половині 18 століття, коли була збудована каплиця Святого Йосифа, техніка вітражу не була популярним методом оздоблення інтер'єру. Відповідно, її не використовували для оздоблення вікон цієї каплиці. Вітражі з'явилися в каплиці лише під час реготифікації, проведеної наприкінці 19 століття.

На додаток до описаної вище різдвяної сцени, на другому вікні було зображено "Втечу до Єгипту". Обидві композиції були профінансовані катедральним братством Пресвятої Трійці у 1898 році і виконані Тірольською майстернею гутної кераміки та мозаїки в Інсбруку. Однак ім'я художника, який створив ці вітражі, невідоме. Стилістично різдвяний вітраж представляє неоготичний вплив, виражений головним чином у декоративному обрамленні композиції. Однак техніка виконання відрізняється від готичних вітражів, до яких він відноситься. Фігурні частини, сформовані з великих шматків скла, та незначна роль свинцевих з'єднань у загальній композиції радше нагадують так звані вітражі, популярні в Європі у 16-17 століттях.