Базиліка святого Яцека в Чикаго

Приблизно в середині 90-х років в Авондейлі вже проживало близько 40 польських сімей. Їхня делегація зустрілася з Вінцентом Барзинським, парохом парафії святого Станіслава Костки, який, однак, не побачив необхідності заснування нової парафії для їхньої громади. Не відмовляючись від своїх планів, активні співвітчизники вирішили звернутися за підтримкою до Францишка Колашевського, суперечливого священика, діяча польсько-католицького руху. Вони придбали земельні ділянки, на яких поблизу перехрестя Мілуокі-авеню та Сентрал-Парку збудували дерев’яний костел. У цій ситуації, прагнучи запобігти розколу всередині Церкви, у листопаді 1894 р. о. Барзинський пішов у відставку, і було засновано римо-католицьку парафію св. Яцека. Вона підпорядковувалася юрисдикції єпископа Чикаго і перебувала під опікою ордену Воскресіння. Близько 1920 року вона стала найбільшою польською громадою у «Вітряному місті», а її територію назвали «Яцковом». Парафія та костел на честь святого Яцека, покровителя Польщі, й донині відіграють роль важливого центру чиказької польської громади.

У 1917 році парафія налічувала вже понад 200 сімей і була готова розпочати будівництво цегляного храму. Ділянку під його будівництво освятив о. Ян Здехлік 30 квітня 1917 року. Наріжний камінь було закладено 21 жовтня 1917 року, а освячення храму в 1921 році здійснив архієпископ Джордж Муделейн. Проектувальниками споруди були Генрі В. Вортманн та Джон Г. Штайнбах, які керували архітектурною фірмою в Чикаго. Вони є авторами, зокрема, польського костелу на честь Матері Божої Ангельської, що зводився в Чикаго приблизно в той самий час.

Храм на честь святого Яцека — це монументальна тринефна базиліка з трансептом, зведена з цегли. Її червону гаму урізноманітнили елементи, виконані зі світлого каменю. Костел, збудований у стилі, що поєднує елементи класицизму та готики, отримав оригінальний тривежевий фасад, нетиповий як для архітектури Сполучених Штатів, так і для традиційної європейської архітектури. Саме він визначає характерний, легко впізнаваний силует споруди, що височить над околицями Північно-Західного боку.

Інтер’єр базиліки вражає просторістю, а особливо масштабами сталевого купола, що розкинувся над перетином нефа та трансепта. Саме тут розташована кульмінаційна точка розгалуженої іконографічної програми — багатий живописний декор храму. Його виконання парафіяльний священик Стефан Ковальчик доручив у 1930 році фірмі John A. Mallin Co. зі штаб-квартирою в Чикаго. Майстерню очолював художник чеського походження, визнаний виконавець робіт в американських храмах. Саме стосовно оздоблення церкви св. Яцека Джон А. Маллін виголосив знакові й часто цитовані слова: «Як ніщо не є занадто добрим для Бога, так і немає нічого занадто розкішного чи занадто дорогоцінного для земних осель Бога, Його церков» (As there is nothing too good for God, so there is nothing too rich or too precious for God’s earthly homes, His churches). Художник був переконаний у значенні оздоблення храму для духовного досвіду парафіяльної спільноти, тому подбав про те, щоб уже в момент перетину порога церкви вірянин відчув дружню атмосферу. На відвідувачів чекає знайомий їм образ Матері Божої Ченстоховської, а потім увагу привертає розлога композиція у куполі, що займає площу майже трьох тисяч квадратних футів і містить понад 150 фігур. З південного боку зображено сцену Коронації, а навпроти — Успіння Пресвятої Діви Марії. Композицію доповнюють процесійні ходи представників Церкви тріумфальної та паломницької. Євангелістам, Отцям Церкви та святим супроводжують постаті, пов’язані з чиказькою парафією: представники згромадження священиків Воскресіння, група духовенства разом із кардиналом Джорджем Мунделейном та місцевими міністрантами. Приблизно у 2000 році до них були додані фігури: парафіяльного священика Міхала Осуха, кардинала Йозефа Глемпа та папи Івана Павла II.

У конче преzbiterію Маллін розмістив ангельські хори, що поклоняються Найсвятішому Таїнству, а нижче золотими великими літерами виписав аккламацію — триразове звернення «Sanctus». Візуальним доповненням розпису є сцени на фасаді: Христос із дітьми, а навпроти — папа Пій X, який був автором конституції Quam singularis (1910 р.), що дозволяла дітям приймати Перше Святе Причастя. Святішому Отцю супроводжують священики та сестри-назаретянки. Ці особи, ймовірно, працювали в парафії святого Яцека й займалися вихованням та навчанням наймолодших. Над фігуральними сценами, у верхній частині стіни, ангели тримають картуш із гербом ордену воскресіння.

Маллін також був автором ескізів фресок, фігур ангелів та орнаментального оздоблення в нефах і трансепті церкви. Серед них на особливу увагу заслуговують зображення польських святих: Станіслава, єпископа і мученика, Станіслава Костки, Яна Канте, Анджея Боболі, а також образ Непорочної Марії, що повторює популярний оригінал іспанського художника XVII століття Муррільї.

Слід також згадати про картину на мольберті, яка зараз зберігається в ризниці церкви. На ній зображено святого Яка Одровужа, що стоїть на колінах перед Марією з Дитям Ісусом. Цей образ у 1921 році виконала сестра Марія Станісія (Моніка Курковська) із Згромадження Шкільних Сестер Нотр-Дам на основі композиції свого вчителя, Тадеуша Жукотинського. Найімовірніше, спочатку картина знаходилася в головному вівтарі церкви святого Яцека.

Вітражі в храмі були виконані на початку 20-х років XX століття мюнхенською майстернею Франца X. Цеттлера. На них зображено декоративні христологічні сцени в орнаментальній рамці, а у вікнах головного нефа — медальйони з бюстами святих та біблійних персонажів. На увагу заслуговують також потрійні бронзові ворота в головному вході до церкви. Їх спроектував польський скульптор Чеслав Дзвігай. Сцени на стулках розповідають історію польських емігрантів та участь у ній згромадження воскресіння.

Хронологія

1894 — заснування парафії св. Яцека

1917 — початок будівництва цегляного костелу

1921 — освячення храму

1921 — виготовлення вітражів майстернею Франца X. Цеттлера з Мюнхена

1930–1934 — розпис інтер’єру церкви, виконаний фірмою John A. Mallin Co.

1969 — прибирально-ремонтні роботи в рамках підготовки до 75-річного ювілею парафії, встановлення нового освітлення в церкві

1999–2000 — реставрація інтер’єру храму компанією Conrad Schmitt Studios, Мілуокі, Вісконсин

2003 — присвоєння Папою Іваном Павлом II храму титулу меншої базиліки

Текст спочатку опубліковано у книзі, виданій Інститутом «Полоніка»
Катажина Хрудзімська-Ухера, Анна Сильвія Чиж, Яцек Голебіовський, Бартоломей Гутовський, «Польські парафії та церкви в Чикаго» , Варшава 2019, с. 201–211.