Феліція Пацановська. Художниця, графік

У Феліції був старший брат Девід — архітектор, та молодша сестра Етна — піаністка, яка трагічно загинула під час Другої світової війни.

У 1927–1932 роках Пацановська вивчала живопис та гравюру в Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Після закінчення навчання, ще того ж року, тобто 1932-го, вона виїхала до Парижа для продовження навчання живопису в Ecole de Paris, де приєдналася до групи художниць єврейського походження.

Вона здійснила численні художні подорожі Європою. У 1935 році виїхала до Італії, де протягом року навчалася у Scuola dell’Arte della Medaglia в Римі. У наступні роки, найімовірніше у 1937 році, вона повернулася до Польщі, щоб виставити свої графічні роботи та живописні полотна в Інституті пропаганди мистецтва в Лодзі. Це був її останній візит до рідної країни.

Коли розпочалася Друга світова війна, Пацановська перебувала в Парижі. Там же вона провела роки окупації. Вона боролася з бідністю та постійною небезпекою. Через своє єврейське походження вона була змушена припинити художню діяльність і переховуватися в різних місцях. Тоді вона втратила всі свої приладдя та роботи. Дивом їй вдалося уникнути депортації під час так званої «Вель-д’Ів» — найбільшої масової облави на євреїв, що відбулася в Парижі 16–17 липня 1942 року. Надзвичайно непевні й небезпечні умови життя, а також звістка про смерть матері та сестри залишили глибокий слід у житті художниці. Єдине, що підтримувало її дух, — це мистецтво та готовність знову взятися за творчу роботу.

Після війни вона часто їздила до Рима, де мешкав і працював її брат Давіде, проте її постійним місцем проживання був Париж. Саме там вона розвивала свою художню діяльність. Вона працювала переважно в техніці офорту та акватинти, а також займалася живописом. Повільно вона завойовувала своє місце та визнання. Вона брала участь у багатьох виставках як у країні, так і за кордоном. Серед найважливіших слід згадати: Salon d’Automne (Осінній салон), Salon des Indépendants (Салон незалежних), Salon de Mai (Травневий салон), «Salon des Réalités Nouvelles» (Салон нових реальностей), «Jeune Gravure Contemporaine» (Молода сучасна графіка), «Estampes Contemporaines» (Сучасна графіка). Вона також проводила власні виставки в Японії та США. У 1954 році вона отримала премію «Prix de Viareggio», а в 1956 році — «Prix Amedeo Modigliani».

Пацановська підтримувала зв’язки з італійською польською діаспорою і навіть стала її частиною. У 1954 році художницю запросили взяти участь у виставці «Mostra Internazionale del Centro delle Arti» (8–29 травня 1954 р.), організованій з ініціативи Спілки польських митців в Італії «Quo Vadis» у приміщеннях Римської фундації ім. Й. З. Уміастовської. Роботи Пацановської були виставлені поряд із творами таких польських митців, як Міхал Пашин, Роман Білінський, Кароль Бадура, Ян Хмелінський, Лех Савіцький, Яніна Доманська, Ядвіга Шиманська, Лідія Гедройц, Галина Богуславська та багатьох інших. Про цю виставку Кароль Бадура написав:

«Виставка викликала широкий резонанс у місцевій пресі та на радіо. Це найкращий доказ того, що там, куди не може дістатися польське слово, туди дістанеться польське мистецтво. (…) Перша виставка — це ніби випробування сил, це пошук польських художників, розкиданих сьогодні по всій земній кулі».

У 1955 році Пацановська взяла участь у Виставці міжпланетарного мистецтва (Mostra d’Arte Interplanetaria), також організованій «Quo Vadis» і проведеної в штаб-квартирі Фонду Й. З. Уміастовської. А в 1956 році художниця представила свої портрети на Міжнародній виставці портрета (Mostra Internazionale del Ritratto). Останньою виставкою, організованою польським об’єднанням «Quo Vadis» та Фондом Уміастовської, у якій Феліція взяла участь, була виставка «Dal vivo — Arti Figurative» у Палаццо Марконі у Фраскаті в 1963 році.

Пацановська найчастіше зображувала оголені фігури, портрети (зокрема Мойше Бродерзон, Хіл Аронсон, Ернест Намейні), пейзажі чи натюрморти, тоді як у пізніший період це дедалі частіше були абстрактні композиції. Її мистецтво, насамперед графіка (переважно ліногравюра, аквафорт та акватинта) та живопис, коливалося між експресіонізмом, кубізмом та абстракціонізмом.

«Її роботи, виконані в техніці гравюри та аквафорти, захоплюють чистотою малюнка, ретельним підбором пропорцій чорного та білого, а також світлом, сповненим серйозності та чутливості».

Еволюцію мистецтва Пацановської від експресіоністських форм до дедалі більш абстрактних композицій Надін Нішавер — мистецтвознавиця та авторка книги «Stories of Jewish Artists of the School of Paris 1905–1939», — розцінювала як наслідок травматичних переживань під час Другої світової війни.

У березні 2025 року фотограф Андреа Пацановський, син Девіда Пацановського, взявся за реалізацію проєкту «Пацановська/Пацановський», метою якого було створення «діалогу» між мистецтвом Феліції та його сучасною, фотографічною інтерпретацією.

«Результатом є поєднання форм, кольорів та емоцій, завдяки яким твори художниці набувають нового життя через інноваційний процес візуальної метаморфози».

Про свою родичку Андреа пише так:

«За темпераментом відмінна від мого батька, Феліція була стриманою й неохочою до міжособистісних стосунків, а її характер був складним. Я пам’ятаю, що під час візитів доступ до її робіт був практично неможливий: вона була особливо опікунською та ревнивою щодо свого мистецтва. Її стосунки з арт-дилерами також були складними, оскільки вона була дуже підозрілою».

І додає:

«Лише після її смерті я зміг повною мірою оцінити широкий діапазон її творчості: від гравюр і аквафортів, від живопису та графіки, аж до скульптури. Феліція майстерно поєднувала різні техніки друку, демонструючи багатогранність, що характеризує її художню цінність. Я вважаю її багатогранною та надзвичайно талановитою мисткинею, чия складна натура знайшла відображення у творчості, що відзначається геніальністю та оригінальністю».

Художниця померла у 2002 році в будинку польських черниць у Римі в присутності родини свого брата.

Роботи художниці були придбані для колекції Національного музею сучасного мистецтва та Національної бібліотеки в Парижі.

Назва: «Композиція»

Датування: до 1962 року

Техніка: акватинта; металева пластина, вирізана

Основа: японський папір

Розміри аркуша: 45 × 30 см

Розміри відбитка / композиції (без поля): 38 × 26 см

Тираж: примірник 8/25

Позначення / написи: «S.N.B.M.: Ф. Пацановська 8/25»

Інвентарний номер: AME 521

Об’єкт у каталозі Musée National d’Art Moderne

Назва: «Композиція»

Датування: бл. 1966

Техніка: кольорова техніка глибокого друку / кольорова гравюра; металева пластина, вирізана

Основа: японський папір

Розміри аркуша: 37,2 × 50 см

Розміри відбитка / композиції (без полів): 30 × 40 см

Тираж: примірник 28/40

Позначення / написи:

«S.B.DR.: Ф. Пацановська»

«N.B.G.: 28/40»

Інвентарний номер: AME 888

Об’єкт у каталозі Musée National d’Art Moderne