Після агресії Німеччини проти Польщі 1 вересня 1939 року та нападу СРСР 17 вересня 1939 року тисячі поляків, як цивільних, так і військових, перетнули угорський кордон. Незважаючи на складну міжнародну ситуацію та приналежність Угорщини до країн Осі, угорці проявили велику прихильність і надали допомогу польським біженцям. Про поляків дбали як угорська держава, так і польські організації, що діяли в Угорщині. Інтернованих розміщували в численних військових та цивільних таборах.

Кількість польських інтернованих на початковому етапі вигнання оцінюється приблизно в 140 тис., у тому числі близько 33 тис. рядових та офіцерів. Згодом кількість біженців, насамперед військових, зменшилася внаслідок організованої поляками акції евакуації до Франції та на Близький Схід до польських військових підрозділів, що там створювалися.

На муніципальному кладовищі на вулиці Сопроні (Soproni utca) у секторі F біля головної алеї розташована спільна могила двох польських солдатів, інтернованих в Угорщині, які трагічно загинули 2 листопада 1939 року: рядового Ігнація Мірецького та рядового Вінцентія Романовського. Надгробний пам’ятник складається з горизонтальної плити та вертикальної плити, увінчаної металевим хрестом.

На вертикальній плиті, симетрично по обидва її боки, розміщено написи з даними померлих: «ТУТ / СПОЧИВАЄ ПОЛЬСЬКИЙ СОЛДАТ / РЯДОВИЙ / МІРЕЦЬКИЙ / ІГНАЦІЙ / 37 РОКІВ / ЗАГИНУВ ТРАГІЧНОЮ СМЕРТЮ / 2 ЛИСТОПАДА 1939 РОКУ» та «ТУТ / СПОЧИВАЄ ПОЛЬСЬКИЙ СОЛДАТ / СТРІЛЕЦЬ РОМАНОВСЬКИЙ / ВІНЦЕНТ / 25 РОКІВ / ЗАГИНУВ ТРАГІЧНОЮ СМЕРТЮ / 2 ЛИСТОПАДА 1939 Р.». На горизонтальній плиті, виконаній з ластріко, розміщено рельєфне зображення орла в короні.