Літературний інститут, заснований у 1946 році Єжи Гедроїцем, був одним із найважливіших осередків польської культури в еміграції. Видавнича та політична діяльність цієї установи відіграла важливу роль у формуванні національної післявоєнної політичної та літературної думки.

Інформація про установу

Тип польських студій: інституції польської діаспори

Хронологія: з 1946 року

Місцезнаходження: 91 avenue de Poissy у Ле-Месніль-ле-Руа

Історія Літературного інституту

Вже через рік після свого заснування Літературний інститут, створений при 2-му Польському корпусі генерала Владислава Андерса з ініціативи Єжи Гедройця (1906–2000) у 1946 році в Римі з метою ведення видавничої діяльності культурного, освітнього та пропагандистського характеру, був перенесений до передмістя Парижа Мезон-Лаффіт на авеню Корнель. Незважаючи на зміну місця розташування та фінансову незалежність від армії, інститут зберіг свій військовий профіль — аж до 1948 року він функціонував у рамках військових структур. Хоча спочатку планувалося, що діяльність інституту буде спрямована на розробку та поширення канону художньої літератури, незабаром акцент було перенесено на видання щомісячного журналу «Культура», квартальника «Історичні зошити» та видавничої серії «Бібліотека культури», що порушували переважно питання з галузі культури, публіцистики, політики та історії. У рамках цих ініціатив публікувалися тексти провідних польських та зарубіжних післявоєнних інтелектуалів, письменників і журналістів, зокрема Альбера Камю (1913–1960), Андре Мальро (1901–1976), Збігнєва Герберта (1924–1998), Марка Хласко (1934–1969) та Константина Єленського (1922–1987). На початковому етапі своєї діяльності у Франції (1947–1961), з огляду на чинне законодавство, згідно з яким видавничі ліцензії надавалися виключно підприємствам, зареєстрованим французькими громадянами, Літературний інститут видавав книги під егідою книгарні «Лібелла». Як самостійна організація він почав діяти лише через вісім років після придбання нової штаб-квартири за адресою 91 avenue de Poissy, що відбулося у 1954 році.

Від моменту заснування й аж до кінця XX століття Літературним інститутом керував Єжи Гедройц. До кола найважливіших співробітників редактора належали: Йозеф Чапський (1893–1993), Густав Герлінг-Грудзінський (1919–2000), Зофія та Зигмунт Герци (1908–1979). До 1989 року, окрім видавничої діяльності, вони реалізовували ініціативи культурно-політичного характеру. Завдяки їхній діяльності Літературний інститут незабаром після створення почав об’єднувати навколо себе кола політичних емігрантів та інтелектуалів із Польщі, ставши «неформальним посольством незалежності».

Штаб-квартира в Ле-Меніль-ле-Руа

Хоча загальноприйнято пов’язувати існування Літературного інституту з Мезон-Лаффітом, насправді ця установа діяла там лише протягом перших семи років своєї діяльності у Франції. У 1954 році, через виселення з попередньої штаб-квартири, інститут було перенесено до будівлі, розташованої в сусідньому Ле-Месніль-ле-Руа, яку придбали за кошти громадської збору.

Багатоповерхова цегляна будівля, зведена за планом у формі літери L, була пристосована до різних потреб інституту: на першому поверсі облаштували офіс, бібліотеку та архів, а на другому — спальні. У саду було розташовано павільйон для гостей, до якого з часом перенесли частину документації інституту.

Сучасна доля культурної спадщини. Товариство «Літературний інститут «Культура»

У 1999 році рішенням Єжи та Генрика Гедройців, а також Зофії Герц, Літературний інститут було перетворено на Товариство «Літературний інститут «Культура», місією якого є надання доступу до документації та її дослідження, а також поширення знань і цінностей, які пропагував журнал «Культура». У 2009 році Архів Літературного інституту, що перебуває під опікою товариства, було внесено до списку «Пам’ять світу» ЮНЕСКО. У його фондах, зокрема, зберігаються редакційні досьє, видання польської діаспори та листування Єжи Гедройця. Архівні матеріали, що зберігаються в історичній штаб-квартирі Літературного інституту в Ле-Месніль-ле-Руа, надаються зацікавленим особам після попереднього узгодження візиту.

Додаткова література:

У. Ковальчик, «Літературний інститут у Парижі як осередок польської культури та вільної політичної думки — стан досліджень з цього питання», «Історичні зошити», 2010, т. XI, с. 495–510.

Опис фондів Літературного інституту на веб-сайті Національної бібліотеки

Веб-сайт Товариства «Літературний інститут»