Парк Казимира Гзовського в Торонто

У Торонто, біля гирла річки Хамбер, що впадає в озеро Онтаріо, розкинувся парк імені сера Казимира Гзовського. До його складу входить спортивно-рекреаційна зона з дитячим майданчиком та гарно облаштованим майданчиком для собак, а також зона для пікніків і просторий пляж, що запрошує до прогулянок. Прогулянку прикрашають найважчі літаючі птахи світу — лебеді-немі.

Хоча весь парк присвячений Гзовському, тут також знаходиться пам’ятник королеві Єлизаветі та історична заправна станція 30-х років XX століття. Однак, безперечно, найцікавішим скульптурно-архітектурним твором є пам’ятник, присвячений Казимиру Станіславу Гзовському. Його відкрив 5 травня 1968 року прем’єр-міністр Канади П’єр Трюдо, який, до речі, є батьком нинішнього прем’єра країни Джастіна Трюдо.

Хто був той поляк, на честь якого встановлено пам’ятник, чиїм ім’ям названо численні вулиці та школи, а поштові служби — як польська, так і канадська — випустили марки з його зображенням?

З польської землі до замор’я

Казимир Станіслав Гзовський народився в Петербурзі в шляхетській родині з гербом «Юноша». Його матір’ю була Олена, уроджена Пацевич, батьком — Станіслав Гзовський, дипломат і офіцер царської гвардії. Батьки, дбаючи про найкращу освіту сина, віддали його до знаменитого ліцею в Кременець, заснованого ще Гугоном Коллатаєм, де раніше навчався, зокрема, сам Юліуш Словацький.

За порадою батька кільканадцятирічний Гзовський згодом вступив до Інженерного корпусу в Петербурзі й став сапером. Однак коли спалахнуло Листопадове повстання, він дезертирував із російської армії та приєднався до добровольчого корпусу Йозефа Дверніцького. Після перемоги в битві під Сточком він брав участь у невдалих боях на Волині, де й потрапив у полон до австрійців, а в 1834 році, разом з іншими повстанцями, був депортований до Сполучених Штатів.

У перші роки перебування на вигнанні Гзовський закінчив юридичний факультет. Однак набутий раніше інженерний досвід дав йому змогу обрати професію, пов’язану з будівництвом залізниць, яке на той час на американському континенті переживало період динамічного розвитку. Освіта, здобута ще на території колишньої Речі Посполитої, а також вроджена схильність до інновацій призвели до того, що — вже як «Казімір» — Гзовський підкорив Новий Світ.

Казімєж Гзовський — піонер у багатьох галузях

Яцек Качмарський писав в одному зі своїх творів: «Я — водоспад — / Тож спочатку струмінь. / Я розриваю шари землі, / Розмиваю каміння / [...] Кожна з моїх іскор / Відбиває інший світ / І кожна є важливою, / [...] А потім я перетворююся / На прозору глибину / Повну дорогоцінних каменів [...]».

І в цих поетичних рядках міститься таємниця Казімєжа Гзовського. Він був, по-перше, інженером, але, мабуть, насамперед — новатором. Під час читання його біографії впадає в око повторювана фраза — «першим». Ось так: Гзовський першим розшукував родовища мідної, нікелевої та залізної руди в південно-східній частині провінції Онтаріо в Канаді; побудував сотні кілометрів доріг і залізниць у Північній Америці; з’єднав США з Канадою за допомогою першого в історії мосту, так званого Railway Bridge (Міжнародного залізничного мосту); став першим комісаром Комісії парків Ніагари (Niagara Parks Commission); був одним із засновників Канадського товариства інженерів-будівельників (Canadian Society of Civil Engineers). Гзовський також «приборкав» Ніагарський водоспад, керуючи будівництвом Другого Велландського каналу, що забезпечив судноплавство по Великих озерах і, таким чином, відкрив вільний доступ водним шляхом до Атлантичного океану.

Інженер Гзвоський також заснував першу канадську добровольчу армію в Торонто, організував перші канадські кінні перегони, які, до речі, проводяться й донині, а його компанії, «Gzowski & Co.» та «Toronto Rolling Mills», свого часу були найбільшими підприємствами в усій Канаді. Польський емігрант, також як перший мешканець британської колонії (Канада тоді належала до британської корони), був нагороджений королевою Вікторією званням її почесного ад’ютанта.

Пам’ятник Казимиру Гзовському в Канаді

Однак, безперечно, найцікавішою формою вшанування пам’яті та, без сумніву, важливою пам’яткою польської культури в усій Північній Америці є пам’ятник серові Казимиру Гзовському. Ось на рівній бетонній площі стоїть величезний триногий постамент — з бетонних плит у формі трапецій, що звужуються до верху, з отворами в основі, що утворюють форму, схожу на піраміду. Уся конструкція увінчана металевим шпилем, виготовленим із двох видів сталі, з’єднаних між собою профілями, додатково зміцненими металевими заклепками. Шпиль також має форму піраміди. Нижче, у вертикальних площинах, ніби вбито по п’ять величезних двотаврових балок, тобто конструкційних профілів зі сталі, ймовірно, подібних до тих, що виготовляв на своєму заводі Гзовський. Усі краї піраміди оздоблені металевими профілями. У центрі обеліска розташовано відлитий з бронзи бюст Гзовського та інформаційні таблички про досягнення інженера й винахідника. Навколо пам’ятника замість традиційних сходинок розкладено залізничні шпали, що підкреслюють індустріальний характер споруди та символічно вказують на зв’язки поляка із залізничною справою.

За цей цікавий та оригінальний проєкт відповідала пара архітекторів: Фредерік Данбар та Річард Д’вонник. Особливу увагу привертає саме друге прізвище, яке, як виявляється, є псевдонімом учасника Варшавського повстання — Ришарда Дзвонніка, на прізвисько «Казан». Народившись у 1924 році у Варшаві, він воював у Повстанні як скаут, потрапив у німецький полон і був вивезений до Рейху на примусові роботи. Після війни, найімовірніше, навчався у Римі, а потім, у 50-х роках, переїхав до Канади. Однак відсутні детальні дані, що дозволяють реконструювати його біографію, але безсумнівно, що це не могло бути випадковістю — саме поляк став одним із творців пам’ятника своєму великому співвітчизнику.

Гзовський — останні спогади

Казімєж Станіслав «Казімір» Гзовський помер після кількамісячної хвороби 24 серпня 1898 року, і одна з місцевих газет тоді писала:

«Вчора вранці, коли страшна гроза з блискавками вщухла і ранкове сонце заглянуло над східним горизонтом, душа одного з найвидатніших громадян Торонто піднялася в повітря».

А в іншому місці додано:

«Вигнанець знайшов дім; солдат став лицарем; інженер помер як джентльмен».