Синагога в Жолкві виділяється на світовому рівні. Вона є прикладом оборонної храмової архітектури, зведеної в стилі ренесансу, доповненого елементами бароко.

Єврейська громада в Жолкві та її видатні діячі
Єврейська громада Жолкві належала до найважливіших у Речі Посполитій. Саме тут Ян III Собеський дозволив родині Леві заснувати першу в країні талмудичну друкарню (1690) та розповсюджувати видані тут твори на території всього королівства. Філософ Натан Крохмаль, вчений Олександр Сендер Шор, письменник і доктор орієнталістики Майєр Леттерія, друкар Урі Фейбуш Галеві, галіційський краєзнавець Елізер Фавір — це приклади видатних представників єврейської громади, які походили з Жолкві.

Історія виникнення синагоги в Жолкві
Динамічна та чисельна місцева єврейська громада збудувала дерев’яну синагогу вже в 1624 році в будинку Арона Мошковіча. На так званій Єврейській вулиці, окрім синагоги, діяли всі необхідні для віруючих іудаїзму установи: ритуальна лазня з міквою, шехіта (місце для забою дрібних птахів), Бейт-ха-Мідраш (школа з бібліотекою та молитовною) та хекдеш (лікарня та єврейські лавки). У 1640 р. громада отримала дозвіл на створення талмудичної школи (єшиви). У 1688 р. євреї займали 88 будинків у Жолкві, і їхня чисельність зростала.

Синагога часів короля Яна III Собеського
Згадану синагогу на тому самому місці вони можуть звести з нуля так, як їм заманеться, і облаштувати її всередині згідно зі своїми звичаями. Ми не будемо перешкоджати її будівництву та видобуванню каменю в горах [кар’єрах], що знаходяться на наших землях, і не дозволимо створювати жодних перешкод у зведенні цієї синагоги їм самим та їхнім нащадкам […] — так звучить уривок з привілею, виданого в 1687 році королем Яном III Собеським та його сином, принцом Константином. Документ дозволяв єврейській громаді Жолкві звести цегляну синагогу. Прихильність монарха не обмежувалася цим: Ян III Собеський виділив на будівництво храму дотацію у розмірі 6 тис. польських злотих. П’ять років тривали підготовчі роботи до будівництва та отримання додаткового дозволу від львівського архієпископа Константина Самуїла Ліпського. Роботи розпочалися у 1692 році й тривали 6 років.

Цегляна синагога, відома як «Собеський-шул»
Цегляна синагога в Жолкві була зведена на місці старої дерев’яної. За задумом вона мала слугувати притулком для населення на випадок турецького чи татарського набігу. Синагогу зведено з каменю на квадратному плані. Її стіни товщиною два метри (sic!) зі східного та північного боків підкріплено міцними контрфорсами. Будівлю обладнано масивними дверима. Пожежонебезпечний дах приховали за високою атикою оборонного характеру. Уздовж західної атики простягався декоративний гребінь з ажурними башточками в кутах. З півдня до головної зали прилягав склепінчастий бабінець. Галерея була з’єднана з головним молитовним залом за допомогою шести невеликих вікон, призначених лише для прослуховування молитви — жінки не могли спостерігати за церемонією, оскільки вікна розміщувалися на висоті 2,5 метра над підлогою.

Фасад синагоги прикрашали герби роду Собеських та Речі Посполитої. Ці мотиви повторювалися у внутрішній поліхромії, що містила традиційні символічні тваринні мотиви та гебрейські написи. Над головним залом розкинувся дев’ятисекційний склепіння, що спиралося на чотири колони. Над нішею Тори розташовувалося кругле вікно.

Синагогу розширили у XVIII столітті, доповнивши комплекс західним крилом (передпокоєм із трьома пишно оздобленими порталами у стилі пізнього бароко). Після пожежі в місті 1833 року храм ретельно відремонтували. Він став значним релігійним центром та однією з найважливіших шкіл теологічних студій. Цікаво, що склепіння синагоги було прикрашено за зразком католицького костелу — тосканські колони та пілястри були оздоблені розетами та пальметами. Синагога була відомою — їй приділяв художню увагу сам Ян Матейко.

Храм не оминули пожежі: у 1724 та 1833 роках. Після руйнувань будівлю щоразу відновлювали. При цьому в її архітектуру вносилися більш-менш суттєві зміни.

Післявоєнна історія синагоги в Жолкві
У першій половині XIX ст. фасад синагоги був доповнений «краківською аттикою» разом із псевдобійницями. На початку XX століття будівля потребувала капітального ремонту. Реставраційні роботи, розпочаті в 1938 році, не були завершені через фінансові труднощі.

Після нападу на Радянський Союз німці увійшли до Жолкві та негайно приступили до знесення синагоги. Це було нелегко — товсті стіни чинили опір вибуховим зарядам. Зрештою було зруйновано південну галерею для жінок, західна частина будівлі втратила дах і склепіння, а в головній молитовній залі було зруйновано три секції склепінь, колони та дах. Місцева єврейська громада не уникла знищення. Війну пережили лише близько 70 євреїв із Жолкві.

Після війни, за часів СРСР, частково відреставрована синагога була внесена в 1963 р. до Національного реєстру пам’яток архітектури. Однак це не завадило її подальшому руйнуванню. Протягом багатьох років будівля використовувалася як склад. У 2000 році Жолківська синагога потрапила до списку World Monument Watch — незалежної ініціативи, спрямованої на порятунок пам’яток, що перебувають під загрозою, у всьому світі. До сьогодні занедбана пам’ятка чекає на реставрацію, яка повернула б їй історичний блиск.