Місто Котлас було засноване наприкінці 19 століття. У 1930-1940 роках воно слугувало найбільшим колективним спецтабором у Північній Європі. Серед в'язнів різних національностей були і поляки. Перші ешелони з поляками прибули до Котласу наприкінці листопада - на початку грудня 1939 року. На початку 1940 року розпочалася друга хвиля депортацій - з країн Балтії та колишніх польських територій. Польське населення переважно відправляли до спеціальних таборів і таборів лісозаготівель, а також на будівельні майданчики. Найбільший залізничний міст через північну Двіну будували польські депортовані - робітники та інженери.
На цвинтарі в Заовражі, який був закритий з 1939 року, у 1941-1943 роках ховали померлих з навколишніх таборів і спецтаборів. Тут також похована група поляків, які загинули під час будівництва вищезгаданого мосту через річку Двіна (Мала Північна Двіна). У 1950-х роках частина території кладовища була виділена під промислову забудову. У той час поляки, які проживали в Котласі, перенесли останки своїх близьких на збережену частину некрополя. Пам'ятник на братській могилі поляків був встановлений у 1995 році з ініціативи Генерального консульства Республіки Польща в Санкт-Петербурзі та котласського об'єднання "Совет". Він являє собою хрест, встановлений на міцній основі, в яку вмонтовано меморіальну дошку з написом "1930 - 1939 - 1956 / Полякам, росіянам і всім померлим мученицькою смертю в Котласських таборах: Матерям, батькам, сестрам, братам, дочкам і синам. / Вічний спокій, вічна пам'ять, Варшава 1995". Пам'ятник ідентичний до відкритого на цвинтарі в Котласі Макарич, тільки хрест пофарбований у білий колір.

Упорядник Т. Захара / MKiDN, VI 2025

Teresa Zachara (MKiDN)