Стефан Ґалинський (1896-1970), народився у Щакові, підполковник-ревізор Війська Польського, еміграційний діяч, міністр польського уряду в екзилі. Служив у польських легіонах, у 3-му піхотному полку, потім у польовому суді легіонів. Був інтернований у лютому 1918 року, а в листопаді 1918 року приєднався до польської армії. Закінчив юридичний факультет Університету Яна Казимира у Львові (1922). У 1928 році отримав звання майора. Працював у Департаменті юстиції Міністерства військових справ, суддею у військових окружних судах (з 5 грудня 1930 року) у Департаменті юстиції Міністерства військових справ, потім слідчим суддею у Військовому окружному суді № 1 у Варшаві. У серпні 1931 року був переведений до Кабінету міністра військових справ. У вересні 1939 року виїхав до Румунії, де був інтернований. З 1941 по 1945 рік перебував у таборах для військовополонених Oflag VI E Dorsten та Oflag VI B Dössel. Після війни залишився в еміграції і співпрацював з польським урядом у вигнанні. Отримав звання полковника-ревізора. Був членом Третьої Ради Республіки Польща (з 1963 року) та її головою з 1967 по 1968 рік, міністром без портфеля (1968) та членом Четвертої Ради Республіки Польща.