Село Ігровиця мало переважно українське населення, поляки становили близько 30% населення. До села належало поселення Корчунек. До 1939 року кількість садиб зросла до 500, а кількість мешканців також збільшилася. Були засновані нові польські колонії: Калинка, Казімєжов та Обренчувка. Кількість поляків зросла майже до 50% населення.

Найбільший напад на село відбувся 24.12.1944 року. Увечері напередодні Різдва упівці оточили село з усіх боків. Частина людей сховалася в Народному домі, який успішно захищали члени батальйону "Істрібітельне" (польська самооборона під російським командуванням). Польські будівлі були підпалені після того, як були розграбовані господарства. Також було спалено вікаріат. За свідченнями очевидців, було вбито близько 80 поляків. Священик разом з матір'ю, сестрою і братом були вбиті у вікаріаті.

Жертви були поховані наступного дня на цвинтарі в Ігровиці: ксьондз Щепанкевич був похований в окремій могилі, а інші жертви були поховані поруч з могилою ксьондза в братській могилі. На могилі священика українці встановили хрест і табличку українською мовою.

У 2007 році Рада з охорони пам'яті боротьби і мучеництва сприяла встановленню пам'ятника на могилі жертв. Він був освячений 5.07.2008 р. під час урочистої меси в наміренні жертв з Ігровиці, Березовиці Малої, Плотиці та Лозової (поховані в Шляхтичах). Пам'ятник було споруджено у формі хреста, а поруч з ним - таблички з іменами жертв. Все це було зроблено зі світлого граніту. Напис свідчить: "З димом пожеж, з пилом братньої крові / до тебе, Господи, волає цей голос! / Корнель Уєйський // Пам'яті / спочиваючих тут / близько 90 поляків / мешканців села / Ігровіца / вбитих / 24 грудня 1944 року / нехай спочивають з миром / Уряд Республіки Польща / Сім'ї / 2007".