Центральна будівля - кругла в плані, з розчленованим тілом, яке утворюють вигнутий дах над головним входом, окремо стоячі каплиці з плавними формами. Поруч з костелом височіє висока ажурна дзвіниця. Контрасти матеріалів - цегли і бетону - збагачує величезне керамічне панно Страшного суду на фасаді.

Перший камінь у фундамент однієї з найбільших католицьких церков регіону заклав архієпископ Ліверпуля Джон Хінан 15.09.1962 року. Ініціатором будівництва бенедиктинського храму був абат Едмунд Фіцсімонс, який навіть об'їздив всю Європу в пошуках зразків сучасного церковного будівництва. Будівництвом займалася ліверпульська фірма "Вайтман і Буллен", що спеціалізувалася на архітектурі шкіл і церков, будівництвом керував інженер Станіслав Ланцуцький, а дизайн розробив польський емігрант Єжи Фачинський, який постійно працював з фірмою в Ліверпулі. У творчості цього поета, живописця, графіка і випускника Польської архітектурної школи в Ліверпулі костел у Лейланді мав стати найсерйознішою роботою. Адже більшість його проектів залишилися анонімними, як роботи в дизайнерських бюро. Безпосереднім джерелом натхнення став проект Фредеріка Гібберда, який переміг у конкурсі (але не був реалізований) на проект Ліверпульського архікатедрального собору. Звідси була запозичена концепція кругового плану, з кільцем каплиць і окремою каплицею Пресвятих Таїнств на осі. Однак розкішний інтер'єр Лейлендської церкви робить більш виразним віялоподібна оболонка бетонного купола і колон, що підтримують його барабан, а також спеціально профільовані керамічні елементи, що вистилають барабан. Кольорову гаму також підсилюють ажурні стіни костелу, заповнені кольоровими скляними панелями. Незважаючи на ремінісценції робіт Ле Корбюзьє, Фелікса Кандели та П'єра Луїджі Нерві, церква - особливо всередині - зберігає стилістичну послідовність.

Фачинський також є автором багатьох декоративних елементів: металевих картушів, вітражів з ангелами в каплиці Таїнств, великого полотна Святої Трійці та картини Святого Бенедикта. Однак багата програма костелу також включає, серед іншого, Хресну дорогу з металевими фігурами Артура Дулі, виразно "вбитими" в стовпи, керамічний хрест під ліхтарем купола Адама Коссовського і, перш за все, його величезну керамічну сцену "Страшного суду" на фасаді костелу, над головним входом.