Зофія Герц (1910-2003) народилася у Варшаві, донька Людвіка Нойдінга та Гелени, уродженої Нісенсон. У 1928 році закінчила жіночу гімназію ім. Р. Конопчинської-Соболевської в Лодзі. Потім вступила на юридичний факультет у Варшаві, але через рік покинула навчання. У 1933 році склала іспит на посаду нотаріуса. Вона була першою жінкою в Лодзі, яка отримала цю кваліфікацію. У 1939 році вийшла заміж. Працювала нотаріусом до 1939 року. У 1940 році її (разом з чоловіком) заарештувало НКВС. Чотирнадцять місяців вони працювали на вирубці лісу в селі Цінлок. У 1941 році вони з чоловіком вступили до польської армії. Зофія Герц працювала у відділі пропаганди та інформації - відділі культури та преси Армії Крайової та 2-го корпусу. З квітня 1942 року відділ очолював Юзеф Чапський. З 1943 року була секретаркою і співробітницею Єжи Ґедройця. Разом з ним, своїм чоловіком Зиґмунтом Герцем та Юзефом Чапським вони заснували Літературний інститут. Це місце стало одним з найважливіших центрів для польських емігрантських авторів і публіцистів, а також для авторів, які зазнали цензури в комуністичній Польщі та Центрально-Східній Європі. Інститут видавав часопис "Культура" та серію "Бібліотека культури". Зофія Герц відповідала за адміністрування та видавничу діяльність Інституту, а з 2000 року була його директором.